Воскресенье, 11 Декабрь 2016, 11:55
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 67
Гостей: 67
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Роль оповідача у творах Григорія Квітки-Основ’яненка

Повісті й оповідання Григорія Квітки-Основ’яненка, написані україн­ською мовою, вийшли в Москві під заголовком «Малороссийские повести, рассказьіваемьіе Грьщьком Основьяненком». Особливістю цієї збірки є те, що розповідь у ній ведеться від першої особи — Грицька Основ’яненка, чоловіка розумного, дотепного, із великим життєвим досвідом. Він схожий на народного оповідача, його оповідь близька до казкової і повністю захоплює читача. Гриць- ко уміє створити відповідний настрій своїми дотепами, може викликати глибокі переживання, сум і навіть сльози. Він висміює, повчає, дає настанови. Така ма­нера оповіді зближала твір із народом, робила його доступним розумінню різних верств населення. Проте оповідач — це не сам автор, хоча він і не позбавлений рис, властивих Григорію Федоровичу. Між письменником і читачем стоїть третя особа — оповідач. Він увібрав усю мудрість і дотепність народу, заговорив його рідною мовою. Розповідь ведеться у розважливому, спокійному тоні. У свою мову оповідач часто вплітає гостре народне слівце, народне прислів’я чи приказку, яке автор кладе в основу своїх творів.

Початок повісті «Маруся» — це роздум оповідача про вічність. Він стверджує, що на світі нема нічого вічного, розмірковує над людським життям, яке може за­кінчитися у будь-яку хвилину: «...живучи промеж людей, тільки й чуєш: там дзво­нять по душі, там голосять по покійнику, там справляють старцям обід... Що в Бога день тобі говорять: ось той недуж, той вмира, а той вмер...» Людина і незчу­ється, як зостається на світі одна: померли друзі, приятелі, знайомі. Але той, хто ще має старих батька й матір, у кого добра, порядна жінка поряд, діточки покірні та слухняні, мусять щодня, лягаючи й устаючи, хвалити за це Бога, а рідних ша­нувати і любити.

Часто людина, втративши того, кого дуже любить, горює, бідкається, але треба пам’ятати, що Господь забирає до себе, щоб захистити від тяжкого земного жит­тя, а, можливо, й по-батьківськи повчити. «Недурно сказано: ледача та дитина, котрої батько не вчив». Цей вислів завершує роздуми оповідача про земне і вічне, про життя і смерть.

Стиль художньої прози Квітки-Основ’яненка є розповідний. До цього стилю письменник звернувся, щоб відійти від старої літературної мови, від шаблонних прийомів. Пізніше цю традицію підхопили, продовжили і розвинули Євген гре­бінка, Марко Вовчок та інші видатні українські письменники.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 65 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016