Четверг, 08 Декабрь 2016, 02:09
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Доля Оксани Коваленко - першого кохання Т. Шевченка

Подорожуючи Україною, Шевченко відвідав рідну Кирилівку, батьківські могили, зустрівся із ровесниками й однокласниками, серед яких не було його першого дитячого кохання, кучерявої Оксаночки Коваленко. Оксана і Тарас ще маленькими дітьми колись вкупі гралися. Матері, дивлячись на дружбу дітей, жартома говорили про їхнє одруження:

Ми вкупочці колись росли.

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились,

І   говорили, що колись Одружимо їх...

Було Тарасові дев’ять з половиною років, коли його матір

...ще молодую у могилу нужда та праця положили...

У сім’ю прийшла недобра мачуха, яка не злюбила сиріт, а найбільше Тараса, бо був він гордий і непоступливий. Не раз хлопчик тікав із дому до сестри Катери­ни, яка вийшла заміж і жила в іншому селі. А одного разу у батьківській хаті Тарас пережив дике насильство. У солдата, який у них ночував, Степанко, син мачухи, вкрав гроші, а звинуватили Тараса. Хлопець утік, сховався в калинових кущах, а сестра Ярина і Оксаночка чотири дні носили йому туди їсти.

До тринадцятого року свого життя відніс Шевченко зворушливий епізод: він пас ягнята за селом, і його душу раптом огорнуло почуття невимовного щастя. Та раптом прийшло розуміння свого сирітства, самотності, бездомності, «і хлинули сльози, тяжкі сльози». Цей плач почула дівчинка, що недалеко «плоскінь вибира­ла», і поцілунком стерла гіркі сльози.

У творі «Мені тринадцятий минало...» поет не називає імені дівчини, але, безперечно, це була Оксана Коваленко. Саме їй Шевченко присвятив поему «Мар ’яна-чорниця»:

Чи правда, Оксано, чужа чорноброва,

І    ти не згадаєш того сироту.

Що в сірій свитині, бувало, щасливий.

Як побачить диво — твою красоту;

Кого ти без мови, без слова навчила Очима, душею, серцем розмовлять,

З ким ти усміхалась, плакала, журилась.

Кому ти любила Петруся співать.

І    ти не згадаєш... Оксано! Оксано!

А я й досі плачу і досі журюсь.

Виливаю сльози на мою Мар’яну —

На тебе дивлюся, за тебе молюсь.

Жодних сподівань, що його перше кохання буде чотирнадцять років чекати, аж поки він з’явиться і поведе її до вінця, Шевченко не мав. Сказав собі дав­но: «Минулося, розійшлося, і сліду не стало». Шевченка вразила відповідь брата, коли він спитав про Оксаночку. Виявилося, що

...Помандрувала

Ота Оксаночка в поход

За москалями, та й пропала.

Вернулась, правда, через год.

Та що з того! З байстрям вернулась.

Острижена. Було вночі Сидить під тином, мов зозуля.

Та кукає, або кричить.

Або тихесенько співає.

Та ніби коси розплітає.

А потім знов кудись пішла;

Ніхто не знає, де поділась.

Занапастила, одуріла.

Страшним пророцтвом долі чистої, дитячої любові Шевченка став образ зве­деної москалем Катерини з першої його поеми і образ збожеволілої Оксани з по­еми «Слепая».

Згинула Оксана, перший цвіт його серця, і забрала із собою часточку поето­вої душі.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 51 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016