Воскресенье, 11 Декабрь 2016, 11:54
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 64
Гостей: 64
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Світовідчупя Герасим’юка-поета

Існує думка, що істинна творчість — це імпровізація, коли перед очима спон­танно й невимушено твориться цілісна поетична картина. Здається, що багато творів Василя Герасим’юка не мали первинного задуму, адже слова в них ніби й справді живуть осібним життям, не питаючи на те згоди поета:

Серед ночі себе не засвічуй Листям буковим юний, бо страх Опівнічний,

Як зойк потойбічний.

Не потоне в космацьких лісах...

Далі твір продовжується абсолютно непередбачувано:

Не додасть до печалі утіхи —

Нас, мовляв, не обмежує час:

Хоч в гуцульські повір’я та міфи Чи в толстовський нічний Арзамас.

І,   нарешті, потік свідомості закінчується абсолютно реальною картиною:

Ні. Це тиха година-хвилина:

Древнє місто за вікнами спить...

І   шепочеш собі, як дитина:

«Не болить. Не болить. Не болить».

Свідомість, яку^ демонструє Василь Герасим’юк, первісна, міфологічна за своєю природою. Його ліричний герой — не «гвинтик державного механізму». Він має чітко виважене, незакріпачене, власне «я». Але це «я» не висувається на передній план, не декларує якийсь постулат, але нерідко не тільки не сприймає чужу особистість, а й втрачає власну. І тоді виникає вірш, у якому співіснують ре­альні події з настроєм суму, туги і порожнечі:

Ти знаєш, ким я став по милості твоїй, мені здається: ти давно це знала.

Ти пальцями ворушиш — ти гортала

 

цю книгу наших днш, ночей, надій.

Зелені сторінки, що вбиті не вогнем, а нашими очима молодими.

Горять останні сторінки під ними, й не віриться, що ми іще живем

й говоримо про щось безсмертне і пусте й НЕ МОЖЕМ ЗУПИНИТИСЯ!.. Немовби той вітер, що підхопить листя жовте, і нас перелистає і змете.

у цьому творі початкова безпосередня, сильна, власна емоція зникає, а нато­мість з’являється роздум, відсторонення, медитація, де «я» відтворює цілий світ і все людське в людині.

у творах Герасим’юка часто ^зустрічається мотив страху, адже його герой са- моусвідомлює свою самотність. Його індивідуальна свідомість не здатна злитися з іншою такою самою індивідуальною свідомістю або змінитися, а тому заглиблю­ється в незнайоме й таємниче начало: «Ти не радість, а страх // навіть на небі // навіть на небесах // як у лавині // страх наростає страх // в кожній людині» («Темні пороги»).

Герасим’юк мислить виключно образами, а тому над його поезією не владні закони поверхневої логіки. У кожному творі поет залишається самим собою, йде туди, куди ведуть його талант і світовідчуття.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 37 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016