Воскресенье, 11 Декабрь 2016, 11:55
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 67
Гостей: 67
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Особливості структури роману Ю. М. Лєрмонтова

«Герой нашого часу» — роман, який складається з п’яти повістей і новел, об’єднаних головним героєм — Григорієм Олександровичем Печоріним.

У хронологічній послідовності опис життєвого шляху Печоріна мав би почи­натися з розділу «Тамань», адже саме в це місто він потрапляє дорогою на Кавказ.

Після участі у воєнній експедиції Печоріну дозволяють підлікуватися в П’ятигорську, де відбулася його дуель з Грушницьким. Ця історія — основа сю­жету розділу «Княжна Мері».

За дуель з Грушницьким Печоріна відправляють служити у фортецю до Мак­сима Максимовича. Виїхавши на два тижні в козачу станицю, Печорін став свід­ком історії з Вуличем («Фаталіст»), а повернувшись у фортецю, викрадає черке- шенку Белу («Бела»).

Із фортеці Печоріна переводять у Грузію, потім він повертається до Петербурга.

Деякий час по тому Печорін їде в Персію через Кавказ і зустрічається з Мак­симом Максимовичем («Максим Максимович»).

На шляху з Персії Печорін помирає (Післямова до «Журналу Печоріна»).

З метою глибшого розкриття образу героя свого часу Лєрмонтов розповідає про події не в хронологічному порядку.

Образ Печоріна розкривається з точки зору людини, яка ніяк не пов’язана з ним і у плані внутрішнього саморозкриття — герой абсолютно правдивий і само­критичний. Роман побудований так, що історія Печоріна представлена читачеві ніби з трьох точок зору.

Повість «Бела» починається дорожніми записками. їх автор милується пейза­жем Кавказьких гір. Центральним у повісті є розповідь Максима Максимовича про романтичну історію викрадення Бели Печоріним. Лєрмонтов протиставляє два образи: зневіреного у житті Печоріна і щирого, справжнього Максима Мак­симовича.

У повісті «Максим Максимович» автор лише один раз зустрічається з Печорі­ним і малює його точний психологічний портрет.

У Післямові до «Журналу Печоріна» автор зауважує, що, повертаючись із Пер­сії, Печорін помер, отже ніщо не стоїть на заваді публікації трьох повістей: «Та- мань», «Княжна Мері» і «Фаталіст», які були в зошитах героя.

У повісті «Тамань» Печорін потрапляє у незвичну для дворянського героя ситуацію: бідна хата, непривітні мешканці, загадкові нічні прогулянки до моря. Романтичність обстановки розбивається об реальне життя: Печорін потривожив мирне існування контрабандистів, і сам ледь не згинув.

У повісті «Княжна Мері», що входить до «Журналу Печоріна», розробляється тема героя в оточенні людей його кола. Описи природи перемежовуються із са­тиричним зображенням життя дворянських родин, які лікуються на водах. Печо­рін веде щоденник, у якому день у день описує події, що відбуваються, жорстко висміює людей, яких зустрічає, аналізує свій внутрішній стан. Саме в цій повісті показано відчай, трагічну безнадійність егоїста Печоріна, розумної і талановитої людини, покаліченої середовищем і вихованням.

Остання новела «Фаталіст» — це авантюрно-філософський твір, у якому автор намагається розкрити питання фатальної невідворотності в долі людини. Роздуми Печоріна на цю тему підбивають підсумок новелі і всьому твору: якщо доля люди­ни і прописана, то це не виключає дії, боротьби за життя і за власне «я».

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 65 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016