Пятница, 09 Декабрь 2016, 13:36
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 33
Гостей: 33
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Особливості мови героя роману Лєрмонтова «Герой нашого часу» Максима Максимовича

У творі «Герой нашого часу» Лєрмонтов користується загальнолітературною лексикою, але мова Максима Максимовича наближається до мови народних епо­сів. Разом із тим вона дуже проста і зрозуміла.

Максим Максимович уже давно служить на Кавказі, він звик до національ­них особливостей кавказьких народів, а тому говорить про звичаї без особли­вих ефектних виразів. Про джигітовку він розповідає як про не дуже видовищне явище: «...потім починається джигітовка, і завжди один який-небудь обірванець, засмальцьований, на поганому, кульгавому конику, кривляється, смішить чесну компанію».

Максим Максимович, який усе своє життя провів у армії, часто вживає вира­зи і звороти із воєнної термінології: «прийшов транспорт з провіантом», «дівчата і молоді хлопці стають у дві шеренги». Разом із тим старий офіцер вживає «кавказь­кі» слова: кунак, джигіт, сакля, духанщиця, бешмет, гяур, калим. Часто, переда­ючи мову місцевих жителів, звучать фрази по-татарськи: «Ей, Азамат, не втрачай голову, — говорив я йому: — Яман буде твоя башка!»

Але буває й так, що Максим Максимович забуває, як на місцевому наріччі на­зиваються ті чи інші предмети, і тоді він заміняє забуті слова відомими: «Бідний стариган бринькає на триструнній... забув як по-їхньому... ну, на кшталт нашої балалайки».

У найдраматичніші моменти мова Максима Максимовича наближається до мови автора. Розповідаючи про смерть Бели, яку він полюбив як дочку, старий офіцер, сам того не відаючи, перетворився на поета, тому що в кожному його сло­ві, у кожному виразі відчувається нескінченний світ поезії: «Він став на коліна біля ліжка, підняв її голову з подушки і притулив свої губи до її уст, що вже холо­нули; вона міцно обвила його шию тремтячими руками, неначе в цьому поцілунку хотіла передати йому свою душу...»

Максим Максимович так поетично розповів про чуже кохання, так глибоко пройнявся стражданням і болем дівчини, яка помирала, що, здається, ніби він не свідок, а герой усіх подій.

Максим Максимович виконав основне завдання, яке ставив перед ним Лєр­монтов: своєю цільністю, людяністю відтінив душевну спустошеність Печоріна.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 53 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016