Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:41
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 28
Гостей: 28
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Як мій друг Сашко складав залік (твір-оповідання з обрамленням)

Ми з Сашком поверталися зі школи. Не поспішаючи, йшли через невеликий старий парк, що примикає до школи. Під величезним дубом стояла неширока лав­ка, пофарбована у зелений колір. На лавці стрибав горобець, він із заздрістю погля­дав на голубів, які швидко, щоб ніхто не відібрав, підбирали хлібні крихітки.

—    Посидимо? — запропонував Сашко. — Щось я сьогодні втомився.

— Ще б пак! — підтримав я друга. — Звісно, втомився: написав контрольну з математики, склав залік.

Ми присіли на лавку. Горобець перелетів стежку і усівся на кущі бузку, продов­жуючи спостерігати за голубами: чи не залишать вони і йому крихітку?

—    Я, мабуть, у сорочці народився, — сказав Сашко. — Зараз розповім тобі.

Усю ніч мені снився дивний сон. Начебто я увійшов до кабінету, де мав склас­ти залік. У кабінеті нікого не було, але на столі вчителя були розкладені папірці, на яких я побачив питання. За вікнами кабінету світило сонце, щосили буяла весна. Я несміливо підійшов до столу, взяв одну з карточок із запитанням і почав читати, побоюючись, що увійде вчитель. Поклав карточку мерщій на стіл і раптом...

—  Відповідайте, я уважно слухаю, — почув Сашко незнайомий хриплуватий голос. Він здивовано озирнувся, але нікого не побачив. Раптом подивися на сті­лець за вчительським столом і на спинці стільця помітив сороку.

Сашкові здалося, що сорока сміється. За мить вона перелетіла на плече хлоп­ця, і з її стрекоту склалася фраза:

—    Досить спати, відповідай!

Сашко примружив очі і... прокинувся. Над ним схилилася мати і, посміхаю­чись, торсала його за плече.

—  Час вставати, Сашку. Ти можеш запізнитися. Швиденько, ти ще встигнеш повторити географію, якщо не будеш гаяти час.

—    Зараз, — відповів Сашко.

На уроці Сашку згадався його сон. І тому була нагода. За вікном сяяло трав­неве сонце, у кабінеті було жарко, і вчитель звелів відчинити вікно. Учні зосе­реджено схилилися над підручниками, а вчитель розклав карточки з питаннями, наче на екзамені.

Сашко відповідав четвертим. Йому взагалі Микита Сергійович запропонував відповідати без підготовки. Географія — улюблений предмет Сашка, карту знає, як свої п’ять пальців. Чого боятися?

Ледве хлопець почав відповідати, як за вікном застрекотала сорока. Сашко за­мовк — і вона замовкла; учень почав говорити — сорока знов голос подала.

— Ну, чисто дует, — відпустив жарт з останньої парти Віталій Прокопенко. Він у класі звісний гуморист, завжди чекай приколу.

У Сашка повилітало з голови все, що знав. Сорока застрекотала знову.

—    А ось підказувати не треба, — це вже пожартував учитель.

—    Я й без підказки можу відповідати, — сказав Сашко.

І   раптом все прийшло до рівноваги, хлопець упевненно почав відповідати...

—    Здорово! — сказав я, коли Сашко замовк.

—    Так, дивно, — погодився друг.

Ми замовкли. Горобець ще пострибав на гілці і раптом наважився наблизити­ся до голубів. Вони не заперечували проти його компанії. Підібравши кілька кри­хіток, він полетів геть.

—  І варто, дурненький, так довго вагатися, щоб задовольнитися кількома кри­хітками, — засміявся Сашко. — Ну що, ходімо додому?

Ми підвелися з лавки і не поспішаючи пішли на трамвайну зупинісу.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (17 Октябрь 2016) | Просмотров: 20 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016