Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:42
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Подарунок міській липі (лірична замальовка)

Мені подобається наша привокзальна площа. Вона приваблює романтикою далеких подорожей, старовинною архітектурою залізничного вокзалу, збудовано­го ще у XIX столітті. На площі завжди біагатолюдно. Приїжджі і просто меш­канці міста, що прийшли сюди відпочити, милуються розкішними квітниками. А музичний фонтан у центрі площі вважається одним з найкращих у місті. Якщо близько підійти, краплі колючих бризок приємно охолоджують розпашіле облич­чя в пекучий полудень.

привокзальну площу обрамляють тендітні ряди старовинних лип. Липи одна в одну — всі одного зросту. Серед цих дерев є старожилка привокзальної пло­щі — столітня липа. Вона і зовні відрізняється від інших: товстий стовбур, вели­ка крона.

Під час цвітіння лип аромат пливе над привокзальною площею. Бджоли мир­но дзижчать на квітах, аромат лип змішується з пахощами петуній.

Про вікову липу на привокзальній площі я згадав у лісі, куди одного разу вліт­ку ми вирушили на вихідні. Там ми натрапили на липове товариство. Це теж були немолоді дерева. Неподалік росли інші листяні дерева, у їхніх кронах хазяйнува­ли птахи. Але якщо на привокзальному майдані липи стиснуті асфальтом і жит­тєвий простір їх позначений скромним квадратом землі, то тут липи були на волі. До них підбиралися якісь трави, пурхали метелики, дзижчали джмелі, навіть на стовбур сідали бабки. Лісові липи чули голоси вівчариків, вільшанок, дроздів, дріб дятла, насолоджувалися тьохканням солов’я.

Біля липи ми зробили привал. Я ліг на спину в густу траву і розглядав крізь липові гілки небесну синь, самотню хмарку. Десь недалеко дзюрчало джерель­це, по моїх руках, які лежали у прохолодній траві, безстрашно повзали мураші. І я мимоволі згадав про міську липу. Вона не чує голосів лісних мешканців, її не огортають дивні пахощі лісних рослин; в її кроні не гомонять лісові птахи, біля її підніжжя не снують ящірки. Замість лісового спокою міську липу непокоїть люд­ська метушня.

я вирішив зробити подарунок віковій міській липі, я нарізав лісового дерну, обережно поклав його у целофановий пакет і, приїхавши до міста, обклав дерном підніжжя дерева. Із дерну одразу ж повистрибували лісні мураші. Вони попряму­вали вгору стовбуром липи, почали його обживати. Може, мураші розповідатим­уть їй про лісові світанкн і заходи сонця, а трава дерну, може, передасть віковій красуні пахощі лісу.

Я сподіваюсь, що трава приживеться на новому місці, бо тут часто проїздять поливальні машини, які миють асфальт і напувають вологою липи.

У кроні липи цвірінькають горобці, а мені здалося, що це гомонять лісові пташки. Я думав про те, що щоразу, коли я приїздитиму на привокзальну площу, на мене чекатиме не просто липа, а рідна мені, вигаднику, душа.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (18 Октябрь 2016) | Просмотров: 14 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016