Воскресенье, 04 Декабрь 2016, 16:20
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 90
Гостей: 90
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Роль «Руської трійці» у національному духовному відродженні

Процес народження нової літератури проходив і в Наддніпрянській Україні, загарбаній австрійцями в 1772 році. Тут раніше, ніж у Росії, було скасовано крі­пацтво (1848 р.), та становище трудящих від цього істотно не поліпшилося. Не­стерпним був і національний гніт. Австрійці в Галичині діяли руками польських панів, на Буковині — румунських, на Закарпатті — угорських. Українців полоні­зували, румунізували, мадяризували.

І от тоді, коли здавалося, що гинуть останні добутки української культури, в царині духовного розвитку назавжди має запанувати вічна ніч, блиснув промінь світла — «Руська трійця».

На початку 30-х років у Львові сформувалась група передової української («руської») інтелігенції, яка активно виступила на захист народу, його мови, куль­тури. Очолив цю групу М. Шашкевич, тоді семінарист Львівської духовної семі­нарії. Це була людина обдарована, віддана народові, яка мала неабиякі здібності організатора, ватажка...

У 1832 році, на другому курсі філософського відділу, М. Шашкевич позна­йомився і зблизився з Яковом Головацькнм, який теж став його однодумцем. Невдовзі до них приєднався й Іван Вагилевич.

Діяльність цього гуртка з самого початку виходила за межі вузького «куль-

турництва». Це була діяльність передусім патріотична, в своїй основі — народна, спрямована на розв’язання важливих суспільно-політичних і культурних завдань. Члени гуртка Шашкевича твердили, що українці («русини») Галичини є часткою великого народу українського, який має свою історію, мову, культуру. «Народ руський — один з головних поколінь слов’янських» — такий був девіз «Руської трійці», в умовах шаленої дискримінації й паплюження прав українців, характер­них для австрійської урядової політики, суспільно-культурні засади, проголошені гуртком Шашкевича, звучали досить актуально.

Душею гуртка був Маркіян Шашкевич. Зігрітий «неложною любов’ю до рідно­го народу», за словами Франка, він наполегливо шукав те, чого не було ні в шко­лах, ні в книжках, — правди.

Незабаром до трійці ентузіастів приєдналися інші. Мовознавчі студії, ви­вчення історії України, збирання фольклору — такою була програма цих студен­тів-патріотів. На ознаку відданості народові кожен свій твір вони підписували псевдонімами: Маркіян Шашкевич — Руслан, Іван Вагилевич — Далібор, Яків Головацький — Ярослав, Григорій Ількевич — Мирослав. При вступі гуртківці да­вали клятву «чесним словом протягом усього життя працювати на користь народу і відродження національної культури».

1833 року молоді патріоти уклали рукописну збірку «Син Русі», у якій виразно прозвучав заклик до єднання народних сил, до національного пробудження:

Разом, разом, хто сил має.

Гоніть з Русі мраки тьмаві,

Зависть най нас не спиняє.

Разом к світлу, другі жваві!

Правдиве розуміння ролі народу, бадьорий, мужній тон характерні для збірки «Син Русі». Цю збірку, пройняту волелюбними ідеями, не пощастило надрукува­ти. Проте це не спинило ентузіастів. Львівський студентський гурток не полишив своїх намірів. Учасники його готують нову збірку: збирають народну творчість, досліджують печери в Карпатах, зав’язують контакти з діячами культури інших слов’янських народів.

Це був альманах «Зоря». Збірка проголошувала ідею єднання українського на­роду з братніми слов’янськими народами. Це був гімн визвольній боротьбі, га­рячий заклик, звернутий до сучасників. Альманах «Зоря» своїм змістом становив початок нової літератури в Галичині. Чи ж дивно, що цензура рішуче заборонила друкувати «Зорю».

Цензурні й політичні репресії не зламали наполегливості Шашкевича та його однодумців; ентузіасти не припинили своєї діяльності. 1836 року вони підготу­вали до друку нову збірку, відому під назвою «Русалка Дністровая». Щоб обійти львівську цензуру, Я. Головацький пішов на «хитрощі»: він відіслав рукопис до Будапешта, до одного зі своїх знайомих — письменника-серба Ю. Петровича, ак­тивного діяча національного відродження. У кінці 1836 року киижку було надру­ковано і 900 примірників було надіслано до Львова. І хоча значна частина накладу збірки була конфіскована жандармами, решта врятованих примірників розійшла­ся з величезною швидкістю і підносила дух народу, збуджувала його соціальну й національну свідомість, зміцнюючи віру, що рідне слово не загине.

«Русалка Дністровая» кликала до єднання галичан зі співвітчизниками з «да­лекої України», які «один другому брат». Її автори вірили, що «свободоньки пора» неминуче настане.

Усупереч прищеплюваній шляхетсько-польській культурі представники га­лицького відродження кликали всі чесні серця: «Свою пісню заспіваймо», що означало: відродімо й розвиньмо, виплекаймо рідну українську культуру та захис­тімо її від ворожих зазіхань.

«Русалка Дністровая» мала винятково важливе значення в справі національно- культурного відродження на західно-українських землях. В умовах жорстокого со­ціального й національного гноблення упорядники альманаху виступили із захис­том прав народу на існування, на свою мову, культуру. Це був сміливий заклик до єднання народу, гнобленого і розчавленого, заклик до національного розвитку на засадах прогресивних і демократичних.

Відомий чеський вчений Ян Коллар казав: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки діяльні, розквітає нація». Цей вислів було обрано своєрідним епіграфом до альманаху «Русалка Дністровая». А укладачі його — так звана «Руська трійця»: М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич дійсно жили, керуючись цим прин­ципом. І їхня культурна, громадська, літературна та наукова діяльність — пряме тому підтвердження.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (18 Октябрь 2016) | Просмотров: 35 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016