Четверг, 08 Декабрь 2016, 02:03
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Пісні та їх роль у П’ЕСІ І. П. Котляревського «Наталка Полтавка»

«Наталка Полтавка» — перший драматичний твір нової української літерату­ри. Основним джерелом для написання п’єси було життя українського суспіль­ства. Сучасні літературознавці стверджують, що «Наталка Полтавка» створена на основі справжнього життєвого факту. Авторові, напевно, були відомі й інші подіб­ні історії, коли дівчат силоміць видавали заміж, і він узагальнив їх. Другим дже­релом для письменника були українські лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні: «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Роз­лилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимирівна» тощо. Художня цінність «Наталки Полтавки», отже, зумовлена тим, що Котляревський використовував для свого твору багатющі скарби українського фольклору, зокре­ма ліричні пісні. Побудувавши, як було зазначено раніше, самий сюжет на на­родних мотивах, Котляревський увів до п’єси, як один із істотних компонентів української опери, народну пісню (усього їх у п’єсі — 22). Більшість пісень є варі­аціями відомих народних пісень. Окремі пісні написані самим Котляревським на народні мотиви («Видно шляхи полтавські», «Чи я тобі, дочко, добра не желаю», дует Петра і Наталки «Ой, я дівчина Наталка»).

Ці пісні пройняті щирим почуттям і являють собою яскраві зразки народної лірики.

Пісня допомагає розкрити почуття головної героїні п’єси — Наталки. Наталка любить Петра — бідного парубка, сироту, що був наймитом у її батька, а потім пі­шов бурлакувати, бо старий Терпило не погодився на одруження з ним своєї доч­ки. Наталка довгі роки чекає милого, і тужливо ллється її пісня:

Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться.

Ой, як болить моє серце, а сльози не ллються!

Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу.

Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу.

І от до Наталки сватається підстарісуватий, але багатий возний. Матері він до вподоби, а дівчині — не милий. Наталка, від природи сором’язлива й вихована, відстоює свою честь і людську гідність, і допомагає їй пісня:

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву,

Пошануйте сиротину і не вводьте в славу.

Не багата я і проста, та чесного роду.

Не стиджуся прясти, шити і носити воду.

Терпилиха — любляча мати Наталки — понад усе бажає щастя своїй доньці. Але вона неспроможна терпіти нестатки, тому умовляє Наталку вийти заміж за возного. Пісня Терпилихи підтверджує її наміри:

Чи ж я тобі, дочко, добра не желаю.

Коли кого зятем собі вибираю?

Ой дочко, дочко! що ж мні почати.

Де ж люб’язного зятя дістати?

Живо й реалістично змалював письменник і образ жениха Наталки — возного. Ось як висловлює цей «завзятий юриста» свої почуття до Наталки у пісні:

...Наталки вид ясний...

Утробу всю потряс...

Кров зволновалась...

Безмірно, ах! люблю тя, дівицю.

Как жадний волк младую ягницю.

Чарує й полонить душу і пісня коханого Наталки Петра, який повернувся із заробітків і шукає Наталку:

Сонце низенько.

Вечір близенько —

Спішу до тебе.

Лечу до тебе.

Моє серденько!

Дізнавшись про те, що Наталка вже подавала рушники возному, Петро не може вгамувати своє розбите серце. Тужливо розливається його сумна пісня:

У сусіда хата біла,

У сусіда жінка мила,

А у мене ні хатинки.

Нема хати, немає жінки.

Проте п’єса має щасливий кінець: возний відмовляється від Наталки, а Тер­пилиха — мати Наталки — благословляє Петра й Наталку на подружнє життя. А з уст головної героїні знов ллється чарівна пісня:

Я з Петром моїм щаслива,

І весела, і жартлива,

Я люблю Петра душею.

Він один владіє нею.

Реалізм і народність п’єси Котляревського «Наталка Полтавка» підсилюють її пісні, то перенесені з фольклору, то написані самим автором у народному дусі. Пісні тут — не просто музичні номери, як у тогочасних комічних операх, не тільки «орнамент», а й один з найголовніших засобів розкриття вдачі характеру людини. У піснях персонажі виливають свої почуття, висловлюють погляди, са- мохарактеризуються. Пісні і лірично-пісенні варіації «Наталки Полтавки» стали популярними в народі і співаються як народні пісні. Все це визначає міцний стру­мінь народності в п’єсі і робить «Наталку Полтавку» вічно живим класичним тво­ром, що не втрачає своєї принадності в сторіччях, як не втрачають її кращі зраз­ки фольклору.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (18 Октябрь 2016) | Просмотров: 47 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016