Пятница, 09 Декабрь 2016, 05:53
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 11
Гостей: 11
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Сповідь душі у віршах Василя Герасим’юка

Василь Дмитрович Герасим’юк народився 1956 року в місті Караганда (Казах­стан) у родині репресованих, яка того ж року повернулася у рідні Карпати. За­кінчивши філологічний факультет Київського університету імені Г. Г. Шевченка, працює на видавничій роботі. 1972 року у журналах «Дніпро» і «Ранок» з’явили­ся перші поетичні публікації Герасим’юка. Дебютна книжка поезій побачила світ десять років по тому у видавництві «Молодь» («Смереки», 1982). Наступні збірки: «Потоки» (1986), «Космацький узір» (1989), «Діти трепети» (1991), «Осінні пси Карпат» (1998), «Серпень за старим стилем» (2000).

Василь Герасим’юк — досить оригінальний поет, представник постмодерніз­му. Його художній палітрі притаманні умовно-асоціативні форми, використан­ня міфологічної поетики, постійний інтерес до складних порухів духовного жит­тя людини. Загальнолюдське і національне органічно поєднується у поезії митця. «Я виріс під розпач трембіт», — пише Герасим’юк, згадуючи нелегке життя свого народу.

Особливо відчутні національні мотиви у поезії «Жива ватра». Живий вогонь, що не згасає в душі народу, честь якого топтали й розпинали, намагалися вико­ренити повністю національну свідомість, все-таки вистояв. І поет не втрачає віри у світле майбутнє.

Ми ледве не стали отарою на високім пасовиську.

Але коли ми навіть як отара,

пройдемо крізь неї,

тоді дамо іншим дорогу до Сінаю.

У поезії «Ми на камінь поклали мечі...» митець з розпачем розповідає, як мила його серцю земля — Україна — опинилася під владою чужоземців.

Ми на камінь поклали мечі і в ріці наших коней купали, а чужинці прийшли уночі і на березі табором стали.

Та народні герої ладні померти, але не здатися ворогові. Забита, поневолена рідна країна, та поет визнає: треба боротися — і буде перемога, настане воля.

Хай програно бій, наступив супостат на груди ногою,

а пам’ять стоїть, як останній солдат — не кидає зброю.

І настане ясний, сонячний ранок після жахливої, темної ночі минулого, тільки треба боротися й вірити у перемогу.

Щоб ти не хитнувся у вірі своїй, останній вояче,

ми рід свій побудимо — приймемо бій, і ворон докряче.

Своїм прагненням осмислити таємниці світобудови, розгадати мову природи, зрозуміти значення людини у світі природи позначений вірш Герасим’юка «Пер­ший сніг». Поет намагається зрозуміти все таємниче, загадкове, поєднуючи у тво­рі виразність живопису, музичне звучання, асоціативні можливості слова.

Притишив кров. Притишив крок.

І вищі стали гори.

Йде перший сніг, немов пророк, в якого серце хворе.

І з-під пера поета виходить яскрава, вражаюча лірична мініатюра.

Йде сніг — немов під гору йде — ледь дише, хоч безплотний, і палець на уста кладе, як знак мерця холодний.

Душа людини — вмістище двох світів — світу денного і хаосу нічного. У нічні години людина особливо відчуває свою причетність до космосу. Вона будить за- снулу совість, нагадує про неминучий хід часу, змушує подивитись на життя збо­ку. Ці мотиви відчутні у поезії Герасим’юка «Досвітні душі».

Ти вибрав із усіх мелодій мотив отав у Космачі.

Косити ходиш, ніби злодій, — нечутно, крадьки і вночі Останні виють пси пастуші,

 

останні моляться уста, цілуючи досвітні душі... вони

приходять

неспроста!

Одна при одній! Ніде стати...

За крок від правди і біди вже й ворогу шепочеш: брате, прикошуй прадідів сліди...

У вірші органічно поєднуються глибинне історичне бачення світу із відчуттям сучасної присутності в ньому. Філософічні роздуми поет передає крізь призму ху­дожньої деталі: життя людини має бути повноцінним, духовно наповненим.

Невже ти косиш на чужому, спиною вчувши вила з тьми?

Якщо й вертатимеш додому, невже співатимеш псалми?

У творчості Василя Герасим’юка чимало свіжих поетичних знахідок. Його вір­ші — це спроба новими засобами, новими барвами, в новому ритмічному ключі увійти у світ поезії, розкрити душу людини, найтонші її порухи. І, на мій погляд, він це зробив якнайкраще.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 16 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016