Четверг, 08 Декабрь 2016, 11:49
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 37
Гостей: 37
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Антимонархічні мотиви у повісті Вольтера «Простак»

Історики називають XVIII століття «віком Вольтера», віком Просвіти. Пись­менник, просвітитель і філософ був володарем умів усього світу, його обожнювали і ненавиділи. Та є найвеличніша подія в історії не тільки Франції, а й усього сві­ту, до якої був причетний Вольтер. Це Велика Французька революція. Європейські монархи вважали Вольтера її головним винуватцем, хоча не Вольтерові ідеї були причиною революції, швидше, логіка історичного процесу викликала до життя ідеї Вольтера. Феодальна Франція, спустошена аристократами, переживала голодні часи, люд бунтував, церква і дворяни багатіли, володіючи половиною національних земель. Вже народилася буржуазія, яка була утиснута у своєму зростанні.

Свавілля короля, дворянства, духовенства і чиновництва, невміння керувати важливими процесами у державі, небажання вирішувати проблеми породжували критику і насмішки, які втілювалися у художніх творах — від вуличних пісеньок до сценічних творів, прози і поезії. Закон і законність були найжаданіші наро­дом. Вольтер казав, що «найкращий уряд той, при якому підкоряються тільки за­конам». Та підкорятися треба було не законам, а свавільному і марнотратному королю.

Тема взаємин правителя і народу присутня у багатьох творах Вольтера, напри­клад у драмі «Магомет», де головний герой є не просто засновником нової релігії, а нової форми деспотизму, яка підкорює єдиний острівець волі — людську душу. Він бажає добровільної покори, яка йде від душі. Для цього Магомет оголошує себе напівбогом, об’єктом культу. В усіх своїх творах Вольтер полемізує з відомим твором Ніколо Макіавеллі «Володар», який іще у середині XVI століття виклав у ньому програму для тих, хто хоче мати владу над суспільством: сильна особа має виявляти насилля, хитрощі, лицемірство, лестощі, брехню — все є допустимим і виправданим.

У Франції, де опинився герой філософської повісті Вольтера «Простак», діють дві влади — короля і папи. Для більшості населення країни і король, і папа — не­досяжні зірки, між ними велика відстань, заповнена чиновниками і монахами. У державі є армія, яка веде війну, але це війна не за незалежність держави. Вона заради королівської влади. У просякнутій продажністю державі король продає військові посади, папа — релігійні. За будь-який чин чи посаду треба платити, на­віть коли у людини великі заслуги перед владою. Отак простакуватий Гурон заба­жав отримати підвищення за свої військові подвиги, та дістав місце у Бастилії.

Королівські чиновники, описані Вольтером, користуються своїми посадами для задоволення будь-яких своїх потреб. Вони беруть хабарі, принижують тих, хто звертається до них по допомогу. Так високопосадовець Сен-Пуанж, помічник мі­ністра, безчестить чарівну мадемуазель де Сент-Ів, бо звик до такої поведінкн. Звичайно, мадемуазель сама погоджується на такий крок, та до цього її підштов­хує єзуїт отець Тут-і-Там. Він знаходить виправдання її пожертві у зразках тек­стів Блаженного Августина, який вихваляв покірність обставинам. «Знайте, дочко моя, вже якщо єзуїт посилається на блаженного Августина, то цей святий сказав істину...» — крізь сльози сміється Вольтер. Церква освячує гріх, якщо їй це вигід­но, а чиновництво не переймається почуттями тих, кого воно ошукує і принижує. Вольтер описує розпусних дітей вельможних батьків, армію шпигунів-донощиків, які без душевних мук продають рідних братів за досягнення посад...

 

Подумки Гурон мріє про ідеального правителя, бо вважає саме короля осо­бою, яка має бути гарантом щасливого життя людей і порядку у державі. «Будь я французьким королем, я б обрав військовим міністром людину найзнатнішу, бо у нього підлеглими були б дворяни; я б вимагав, щоб він був офіцером, який, по­чавши з молодшого чину, досяг посади генерал-лейтенанта армії і був достойний маршальського звання: бо ж чи можна, якщо не був на службі, знати усі тонкощі служби? Чи не стали б офіцери у сто разів радше виконувати накази військової людини, яка багато разів виявляла мужність, ніж накази кабінетної людини, яка б мудра вона не була, та може керувати військовими діями тільки навмання?...»

У своїх філософських повістях Вольтер не намагався зображувати глибокі люд­ські характери і почуття. Сторінки своїх книг він використовував для просвіти і цілеспрямованої боротьби проти державного пригнічення, насильства, які ніс із собою феодально-абсолютистський устрій.

Цікаво, що запеклим супротивникам монархії як державного устрою, захоплю­валася російська імператриця Катерина II. У своїх філософських повістях Вольтер згадує «країну кімерійців», де він бачить тільки розквіт мистецтв, блиск і славу на місці царювання дикої природи. Він вихваляв терпимість імператриці та її повагу до інших націй, ідеалізував Росію, презентував Європі її «просвічену» государиню.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 129 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016