Среда, 07 Декабрь 2016, 10:40
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 42
Гостей: 42
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Образ Цахеса Циннобера у повісті-казці Е. Т. А. Гофмана «Малюк Цахес»

Німецький романтик XIX століття Е. Т. А. Гофман зробив героєм своєї каз­ки не сильного, прекрасного, чи розумного персонажа, а потворного і бридкого карлика. Від самого початку про головного героя казки, Цахеса, розповідає бідно вдягнена селянка Ліза, яка сприймає малого як покарання: «...Злодії вкрали гро­ші, хата і клуня згоріли дощенту, жито на полі витолочило градом і, щоб міру на­ших страждань наповнити вщерть, покарало нас небо оцим маленьким виродком, якого я привела на світ собі на ганьбу і на посміх людям...»

Портрет Цахеса доволі гидкий: він схожий на покрючений цурпалок дерева, з головою, запалою між плечима, із горбом за спиною, із тоненькими, немов ліщи­нові палички, ногами. Він потрапляє на очі феї Розабельверде, яка наділяє потво­ру трьома золотими волосинками, з якими увесь світ бачитиме Цахеса іншим — розумним і здібним красенем. Таємний блиск золота затьмарює розум усім, хто побачить Цахеса. Він швидко досягає найвищих щаблів князівства, почавши від таємного експедитора до міністра.

Суспільство ніби зачароване потворним Цахесом, йому приписують досягнен­ня інших, за що він отримує загальну любов. Цинноберові нададуть усі ознаки цієї любові: посади, ордени. Для нього і тільки для нього буде створений орден Зелено-плямистого Тигра на стрічці з двадцятьма діамантовими ґудзиками. Навіть наречена Бальтазара, красуня Кандіда, бачить у Цахесі чарівного красеня.

Успіх і славословство людей не допомогли Цахесові стати іншим — він зали­шається потворою під маскою краси і розуму. Фея Розабельверде розчарована: «Як я помилилася, думаючи, що зовнішній прекрасний хист, яким я тебе обдару­вала, пройме благотворним променем твою душу і збудить внутрішній голос, який скаже тобі, що ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з лю­диною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся...»

Дізнавшись про таємницю Цахесової популярності, студенти Бальтазар і Фа- біан висмикують у потвори його вогненно-блискуче пасемце волосся і кидають у вогонь — і всі прокидаються, розплющують очі і запитують: «Звідки цей кур ду­пель?» Вони не розуміють, куди подівся їхній прекрасний міністр Циннобер.

Смерть «міністра» Циннобера описана Гофманом як урочистість державного масштабу: доктор Альпанус дбає про те, щоб після смерті його вважали за того, за кого вважали за життя. Ховають Цахеса з почестями, дуже пишно — бо ніх­то і ніколи не зізнався б ні собі, ні іншим, що схвалював потвору. Єдина люди­на, яка його любить по-справжньому — це особистий камердинер, який голосно плаче з приводу його смерті. Навіть його мати Ліза, приходить тільки для того, щоб отримати Цахесів спадок — силу силенну дорогих речей, а коли Розабельвер­де відмовляє їй у тому, хоче зробити з малюка опудало у чорному сюртуку з ши­рокою стрічкою та зіркою на грудях — на вічний спомин... Меркантильна жінка невдоволена тим, чого досяг її син — краще б вона носила його у кошику і люди давали б їй за це гріш!

Промова феї Розабельверде підбиває підсумок існуванню жалюгідної потво­ри: «Бідний Цахесе! Пасинку природи і... Твій зашкарублий, мертвий дух не міг піднестись, ти не позбувся своєї дурості, брутальності, невихованості... якби ти залишився тільки маленьким нікчемою, невеличким, неотесаним невігласом, ти уникнув би ганебної смерті!...»

Придворний лейб-медик доводить усім, що причина передчасної смерті міні­стра — орден Зелено-плямистого Тигра, який, виявляється, був для нього не на­городою, а «таємною самопожертвою». Проливши сльозинки, придворні підуть до столу, а Циннобера поховають пишно, як поважну особу, із дзвонами та військо­вим салютом під плач городян і селян... Складається враження, що автор більше не глузує зі свого героя, він шкодує, що втратив його, та остання фраза про похо­рон повертає усе на свої місця. «... Справді, втрата лишилася незамінною, бо ні­коли вже більше не знайшлося міністра, якому б орден Зелено-плямистого Тигра так личив, як незабутньому Цинноберові...»

Для чого ж Гофману здався саме Цахес? Чому було не зробити головним геро­єм, наприклад, романтичного студента Бальтазара, чи чарівну красуню Кандіду? Та це була б зовсім інша історія — про кохання. Історія ж Циннобера — це історія шляху до влади, шляху створення фальшивих зірок, історія перетворення малень­кого нікчеми на жахливого монстра, який може впливати на світ. Гофман із Цин- нобером ніби перевіряють суспільство: кожний, хто його бачить, мусить якось ре­агувати, бо Циннобер — це потворність у її найжахливішому вигляді. Його майже нікому жаліти, любити, та більшості подобається блиск золота... Таке суспільство філістерів — безжальне, нечутливе, жадібне. Поглянувши на суспільство і Цинно­бера у ньому, Гофман ніби ставить цьому суспільству двійку за людяність... Ціка­во, яку оцінісу поставив би великий німецький романтик нашому суспільству? Чи завжди ми буваємо людяними, самовідданими, чи вміємо любити когось...

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 19 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016