Пятница, 09 Декабрь 2016, 05:44
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Гетьман Іван Мазепа у творах Дж. Байрона і 0. Пушкіна

Образ українського гетьмана Івана Мазепи захоплював уяву багатьох письмен­ників. Він став героєм поем двох письменників, які є геніями своїх народів. Це росіянин Олександр Пушкін і англієць Джордж Байрон. Чим захопила ця люди­на їхню творчу уяву?

Джордж Байрон написав свою поему у 1819 році, більше, ніж через століття після Полтавської битаи. Поет запозичив легенду про Мазепу з твору Вольтера «Історія Карла XII». Його вразила легенда про кохання юного Івана Мазепи до дружини польського шляхтича, підданого короля Польщі Яна Казиміра. Поет-ро- мантик Байрон, який оспівував боротьбу греків за незалежність, побачив у історїї гетьмана не вузол політичних суперечностей, а любовний трикутник.

«Полтавський бій відгомонів...» — починає свою розповідь Байрон, і ми розу­міємо, що це 8 липня 1709 року, коли шведська армія була розгромлена солдатами Петра І. Автор починає поему із змалювання поразки та втечі короля Карла XII. Ми зустрічаємо Мазепу пізніше, на перепочинку, де король виказує приязнь і ве­лику повагу до старого гетьмана. Він порівнює гетьмана із великим Александром Македонським: «На землі від Александрових походів такої пари не знаходив, як ти і гордий Буцефал, яки несе тебе учвал...» Він величає його словами: «І слава Скитії зів’яне перед тобою, мій гетьмане, бо сумніваюся, щоб скит міг прояви­ти більший сприт — ударити свого коня, летіти вітром навмання вперед від краю і до краю...»

Мазепа розповідає історію свого кохання, і ніби знову стає молодим красе- нем, «вождем тисячів». Він розуміє, що іноді людина, яка посилає тисячі людей на смерть у війні, не має сили волі оволодіти своїми пристрастями: «Лиш над со­бою, мій королю, ніколи я не знав контролю...», — каже Мазепа. Змушений втек­ти з Польщі, Мазепа потрапляє до козаків, витримавши дику гонитву на коні.

Емоційність картин цієї нічної гонитви і протиборства людини і природи можна порівняти тільки із протиборством лермонтовського Мцирі із барсом.

Мазепа вважає цей випадок дуже важливим для себе, бо саме через нього по­чався його шлях до влади. «О, знав би я, що оживу — і візьму гетьманську була­ву!..», — каже він. Висновок з цієї історії у Байрона висловлений думкою гетьма­на: «Забудь свої незгоди злі, забудь свої пекельні болі: ніхто із смертних на землі не вигада своєї долі...» У поемі немає важких психологічних роздумів, вагань, конфліктів. На думку Байрона, доля — ось управителька життям і смертю.

Для Пушкіна історія Мазепи була частиною загальної історії Російської дер­жави. Однак і він також не дивився на гетьмана Мазепу, як на визначну постать у національно-визвольній боротьбі. Читач зустрічає Мазепу також старою люди­ною: «Гетьман старий, обтяжений роками...», — каже Пушкін. Та, на відміну від байронівського сюжету, основа пушкінської поеми — реальна історія кохання старого гетьмана до своєї хрещениці, Мотрі Кочубеївни (Пушкін у своєму творі назвав її Марією). Сьогодні відомі особисті листи Івана Мазепи до юної Мотрі — це листи, сповнені справжнього, не вигаданого, кохання.

Пушкін розповідає про це несподіване кохання, народжене на тлі боротьби козацтва за самостійність. Тут згадані інші українські гетьмани, попередники Ма­зепи — Дорошенко, Самойлович, Палій, Гордієнко, які, — висловлює думку коза­ків Пушкін, — краще б «володіли силою козацтва», «не гинули б в чужині козаки, та в Малоросії печальній уже б звільнялися полки...». Але «чим Мазепа зліший, тим серцем він своїм хитріший...» — такий погляд Пушкіна. Він змальовує під­ступність та злопам’ятство гетьмана, який «кров готовий проливать, як воду», і що «не любить він свободу».

Мазепа змальований Пушкіним як зрадник російського престолу, що відповідає версії офіційної російської історіографії. Мазепа очолює бунтівне козацтво, зводить інтриги, про що й доповідають незадоволені гетьманом Іскра й Кочубей. Мазепа розповідає Марії про свої фантастичні плани і та підтримує свого старого чоловіка: «Ти будеш цар землі своєї! Прикрасою твоїм сивинам стане корона царська...»

Пушкін робить Мазепу вбивцею, який страчує батька своєї дружини, Кочубея, за зраду собі. Усе, навіть кохання своєї Марії, приносить він у жертву пристрас­ного бажання влади...

В останній пісні «Полтави» Мазепа змальований жорстоким ворогом Петра І, який ще донедавна здавався «живим трупом», а тепер «він гордий, поперед полків горить, виблискує очима». Тут, на полі Полтавської битви. Мазепа нарешті по­яснює причину своєї давньої ненависті до російського царя: під Азовом цар від­таскав його за вуса...

Два Мазепи, дві різні художні версії давніх подій в Україні. І Байрона, і Пуш­кіна поєднує романтичне ставлення до героя української історії, навкруги якого і сьогодні точаться дискусії. Обидва поети обрали відправною точкою своєї розпо­віді не боротьбу за владу, а історії кохання. І це символічно: влада є земною при­страстю, а кохання — воно вічне.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 18 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016