Понедельник, 05 Декабрь 2016, 06:31
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 13
Гостей: 13
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Образ автора у романі 0. Пушкіна «Евгеній Онєгін»

Щоразу перечитуючи «Онєгіна», потихеньку складаєш для себе образ іншого героя, який з’являється як відображення у дзеркалах позаду своїх героїв. Це об­раз автора.

Хто ж він такий — той, хто змалював для своїх сучасників безсмертні образи кохання — романтичного, але такого нещасливого? Весь роман написаний авто­ром як розповідь близькому другові — а не усьому світові: «Не світ хотівши звесе­лити у гордості своїй пустій, поруку б я хотів явити Тебе гіднішу, друже мій...»

Історія, яку розповідає автор — є лише «зібранням глав пістрявих...», «напів- смішних, напівпечальних, простонародних, ідеальних, недбалий плід моїх забав, хвилин натхнення бистрольотних, зів’ялих рано літ моїх, досвідчень розуму хо­лодних і серця записів гірких». Тож чи не себе змальовує Пушкін у авторові?

З перших сторінок роману ми дізнаємося, що головний герой твору, Онєгін — близький друг автора. Ми відчуваємо їх близькість — обидва, і герой, і автор з Петербурга, та автор зазначає, що йому «вадить північ». Перша риса, яку спові­щає про себе автор, вказує на те, що, можливо, автор і Пушкін — одна й та сама людина (Пушкіна неодноразово висилали з Петербурга і він змушений був жити у своїх маєтках безвиїздно). А ось автор і Онєгін — схожі, але не дуже. «Я й Онє­гін — не одно...», — нагадує Пушкін.

Розповідаючи про Онєгіна та його навчання, автор роздумує про те, чому ж його герой саме такий, як і автор: «Ми всі навчались небагато, абияк і абичого, тож вихованням здивувати в нас можна легко хоч кого...», автор — безумовно людина освічена, він читає багато книг — так само, як і його головні герої. Він однаково чу­дово знається на улюбленій книжці Тетяни — соннику Мартина Задекн, на історіях кохання, які розповіли Руссо і Шатобріан, і на сухих наукових виданнях з історії, філософії, економіки — Ювенала, Вергілія, Гомера, Феокріта, Адама Сміта, що їх читає Євгеній Онєгін. Автор цікавий і до альманахів, і до журналів та газет, що їх читають провінційні обивателі, і до високої поезії. На сторінках роману то тут, то там зустрінеш імена Торквато Тассо, Байрона, Шиллера і Гете... Пушкін порівнює себе з Байроном... як і Євгеній, який береже портрет свого кумира у своєму кабі­неті. Згадуючи свою (Пушкіна!) юність, автор згадує своє юнацьке читання: «В ті дні, коли в садах Ліцея я безтурботно розцвітав, читав охоче Апулея, а Цицерона не читав...». Згадає автор і свої перші спроби поетичної творчості: «...Мені з’явилась Муза навесні. В студентській келії проміння враз засіяло...»

Разом з Онєгіним автор буває у різних куточках Петербурга, Москви, у помі­щицьких садибах. Та думками він далеко — там, куди йому не можна було поїха­ти і доторкнутися до оспіваних Торквато і Петраркою італійських берегів, кана­лів, «таємно-мовчазних гондол», поглянути на Німеччину або гордий Альбіон... І знову якась невимовна близькість до свого героя: «Ми вдвох з Онєгіним хотіли в далеких побувать краях...»

Автор, виявляється, є знавцем французьких ресторанів, театру. Театром він теж захоплюється, як і його герой Онєгін: «Там, там, у присмерках куліс Минали дні мої колись...», — згадує він. Автор виказує себе неабияким знавцем драматур­гів — Фонвізіна, Княжніна, Озерова, Катеніна, Шаховського, актрис трагедії і ба­лерин: «О, де ви, де, мої богині?..». Він співець слави руської Терпсіхори, фанат балетів Дідло, прими-балерини Істоміної.

Разом з Онєгіним автор — відвідувач балів, які полюбляє до нестями:

За днів юнацького буяння Від слова бал я шаленів:

Найкраще місце для признання.

Для потай даваних листів...

Автор — шанувальник жіночої краси, яку навчився вирізняти за красою ніжок. «Ах, ніжки, ніжки! Де ви нині?...», — зітхає автор, та зазначає, що у Росії, мабуть не знайдеться двох пар красивих жіночих ніжок...

Зіставляючи себе із своїм героєм, Онєгіним, автор констатує: «Він був похму­рий, я — лихий; обидва пристрасті ми знали, обох життя гнітило нас...» Автор вважає Онєгіна диваком, проте прощає йому різкість у словах, жарти «з жовчу по­полам і злість похмурих епіграм...». Опинившись у селі, у своєму маєтку, Онєгін нудьгує. Автор, навпаки, бо йому подобається сільська глушина, де «краще чути горду ліру, буйніше квітнуть творчі сни».

Та найбільше задоволення автора — це поетична творчість:

Пишу, і серце не нудьгує;

Перо в задумі не рисує Край недописаних рядків Жіночих ніжок та голів...

Автор розуміє, що поет має обирати між творчістю і коханням — і сам робить цей вибір на користь творчості: «Провів любов, стрічаю музу, і прояснився тем­ний ум, шукаю, вільний, знов союзу мелодій, почувань і дум...»

Упродовж всього роману автор перемовляється зі своїм читачем, апелює до його думок, ділиться своїми сумнівами. «Вже думав я про форму плану і як ге­роя назову...» — таким чином Пушкін створює атмосферу невимушеної розмови, дружньої довіри, співпраці автора з читачем, ніби з довгих бесід сам на сам на­роджуються рядки великого роману. Пушкін навіть закінчує роман, ніби закінчує бесіду, яку вів із читачем на прогулянці у Літньому саду. «...Доволі ми шляхом од­ним бродили в світі...» Автор прощається із читачем, зі своїми героями, із натхнен­ням: «Забув я з вами світ бурхливий, до милих серцю говорив», і з першими слу­хачами свого творіння, яких «одних нема, а ті не з нами».

Автор кидає останній погляд на свого героя і роман, якого «іще не ясно ба­чив даль я крізь магічний свій кришталь». Автор має змогу розлучитися зі свої­ми героями, яких ніжно любить, до яких прикипів серцем, яких оживив, немов Пігмаліон, силою своєї любові: «Блажен, хто міг лишити рано бенкети юності, до дна її не випивши вина, хто не скінчив її роману і враз умів розстатись з ним, як я з Онєгіним моїм...»

Чи є цей автор — сам Пушкін?

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 17 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016