Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:42
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Роздуми про жипя і смерть у романі М. Лєрмонтова «Герой нашого часу»

Роздуми про життя і смерть, мабуть, чи не найважливіші у творчості будь-якої людини. Від здатності правильно оцінювати ці питання залежить і ставлення до таких речей, як кохання, добро, милосердя. Такі роздуми є складовою всіх вели­ких творів літератури і мистецтва.

У романі «Герой нашого часу», складеного з розповідей різних людей, Лєр­монтов подає і їхні уявлення про життя і смерть. А вони, життя і смерть, завжди поруч — і у курортних містечках на водах, і серед бідних гірських поселень, і се­ред контрабандистів...

Романтичний та самотній герой Печорін, офіцер, який бачив багато смерті, тяжко переживає все, що сталося із Белою. Він робить усе для того, щоб якось зменшити її страждання, а коли Бела все ж таки помирає, більше ніколи про це не говорить — ні з ким. Максим Максимович дуже співчуває Белі, до якої ста­виться, як до дочки. Коли Бела помирає, він вражений її смертю: «Бачив я багато, як люди вмирають у шпиталях і на полях битв, тільки усе це не те, зовсім не те!..» Максим Максимович сам робить для Бели гроб, прикрашає його черкеськими га­лунами... Він співчуває Печоріну: «Я б на його місці вмер з горя», — каже він. Та, підбиваючи підсумок у цій історії, він несподівано зазначає: «Ні, вона добре зро­била, що померла: що б з нею сталося, якби Григорій Олександрович її покинув? А це все одно б відбулося, рано чи пізно...»

Максим Максимович сприймає життя таким, яким воно є, йому подобаєть­ся спілкуватися, допомагати людям. Він старанний і порядний офіцер, вміє добре і смачно готувати (особливо фазанів), влаштовувати побут, полюбляє гарні речі, обожнює полювання...

Інколи кажуть, що Печорін холодний одинак, та це не так! Він кохає дикунку Белу, можливо, не тільки як жінку, а й як дитину, але просто не здатен дарувати їй багато часу. Йому нудно з нею, тому Печорін постійно залишає її вдома саму, не зважаючи на її сльози. По-своєму він любить і розуміє Максима Максимовича, іронічного, впертого, сварливого штабс-капітана.

А сам автор, той, хто розповідає про Печоріна, Максима Максимовича, Белу?.. Оскільки він письменник, тож любить розмовляти про своїх героїв, бачити нові краї... Однак, розгорнувши одного разу «Героя нашого часу», можна здивувати­ся... На початку частини, яка має назву «Журнал Печоріна» написано: «Нещодав­но я почув, що Печорін, повертаючись із Персії, помер. Ця звістка мене обрадува­ла...» Як же це? Невже можна тішитися з того, що померла, хоч і не близька, але ж знайома людина? Зрозуміло, що автор не може дочекатися, коли можна буде над­рукувати щоденник Печоріна, але ж відчувати радість? Так, це автор — байроніч­ний герой-одинак, а Печорін — лише його бліде відображення.

У розділі, який має назву «Фаталіст», вустами Печоріна Лєрмонтов розповідає історію поручика Вулича, який вирішив випробувати на собі — чи може людина вільно розпоряджатися власним життям, чи для кожного остання хвилина життя вже визначена? Це була відома російська гра, яку пізніше було названо «росій­ською рулеткою». Вулич виграв парі, бо жодного разу не постраждав від пострілів. Та наступного дня той, хто грав зі смертю, був вбитий козаком... Саме цей випа­док став причиною того, що Печорін став називати себе фаталістом — людиною, яка вірить у долю. «Мені подобається сумніватися в усьому... я завжди сміліше йду уперед, коли не знаю, що на мене чекає. Бо страшніше за смерть нічого не може трапитися — і смерть не обійдеш!..»

Цікаво, що саме цими думками із щоденника Печоріна про смерть Лєрмонтов закінчує свій роман про російського офіцера-фаталіста. Сам Лєрмонтов, приїхав­ши служити на Кавказ, розумів, що саме фаталізм та нехтування смертю допо­магають воякам подолати страх смерті. 8 липня 1841 р. Лєрмонтова викликав на дуель М. Мартинов. 15 червня біля підніжжя оспіваної ним гори Машук у Заліз- новодську поет був убитий...

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 27 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016