Среда, 13 Декабрь 2017, 22:38
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 76
Гостей: 76
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Чи важко бути справжнім другом (твір-оповідання на морально-етичну тему)

Я навчаюсь у 9-Г класі міської школи. Приятелів у мене багато, але друг один. Ім’я його для мого покоління хлопців досить рідкісне: Савелій. У нього нічим не примітна зовнішність. Він невеликий на зріст. Має спортивну стрижку і навіть до глибоких холодів ходить без головного убору, не визнає парасольки. Є у нього дивне захоплення: він обожнює ходити до оперного театру і вдома збе­рігає багато старих платівок з аріями з різних опер. Він і мене почав привчати ходити до оперного театру. Одне слово, Савелій — друг надзвичайний.

Здавалося, нічого не передвіщало нашої незлагоди. Це не означає, що ми з Савелієм ніколи не сварилися. Але то були настільки неважливі, дрібні розбіж­ності, що вони миттю забувалися. Цього разу все було інакше.

Хлопці нашого 9-Г довго вирішували, що подарувати дівчатам на Восьме бе­резня. їх наполовину менше, ніж нас, але вибагливіших, примхливіших за на­ших дівчаток не відшукаєш. Нарешті зупинилися на яскравих надувних іграш­ках. Це були головним чином ведмеді, зайці, кошеня, а серед них опинився один-єдиний слон. Більшість іграшок повторювали одна одну, відрізняючись кольором. А слон був особливий: зворушливо смішний, наче усміхнений, але головне — він тримав у хоботі яблуко, і здалеку воно здавалося справжнім: зо­лотисте з рожевим бочком.

Цю іграшку Савелій вирішив подарувати дівчині, яка йому подобалася. Ася не звертала на мого друга ані найменшої уваги — вона взагалі не звертала на хлопчаків ніякої уваги. Ася писала вірші, і таких, як вона, називають «не від сві­ту сього». Вона носила немодні великі окуляри, які робили її старшою за її вік.

Як і заведено, дівчисьок виселили з класу перед врученням подарунків. Вони стояли під дверима, хихикали, намагаючись підгледіти у замкову щілину, які сюрпризи ми кладемо на їхні парти.

Продзвонив дзвоник — і за мить подарунки були у руках дівчаток. Ася десь затрималася, а Савелій, взявши слона, призначеного для неї, заради жартів вда­рив хоботом Сашка Глинського, що сидів попереду Асі. Сили свої він не розра­хував: хобот лопнув, і слон, з якого з сумним шипінням вийшло повітря, обм’як­нув. у класі запанувала тиша. Як же так — Ася залишилася без подарунка?

Увійшла дівчинка і, побачивши зіпсований подарунок, повела себе на диво стриманно.

—    Хто ж той надзвичайний мисливець, що убив наповал могутнього слона?

«Мисливець» з’являтися не поспішав. Я штовхнув Савелія у бік:

—    Сава, повинися і сьогодні ж ввечері принеси Асі додому подарунок.

—    Що ще? Чого це я піду до неї додому?

—    Ти зіпсував Асі свято!

—    Оце так друг, мораль читає... Не набридай!

—  Треба бути чесним навіть у дрібницях, хоча яка це дрібниця! Всі дівчатка з подарунками! Якщо ти зараз не вибачишся перед Аською, я вважатиму тебе боягузом.

Савелій встав і сказав:

—    Ась, вибачай, це я винний. Але я ненавмисне. Подарунок за мною.

Він пересів за останню парту. Зі мною він не розмовляв до кінця уроків. До­дому ми йшли нарізно.

«Може, мені не варто було натискати на Савелія, — думав я. — Теж мені, подія, через якусь іграшку стільки шуму! Але водночас, якщо я промовчав би і удав, що нічого не трапилося, хтось інший сказав би Савелію про те ж саме, але у грубішій формі. Ася єдина з дівчат залишилася без подарунка... І якби він не вибачився, невідомо, як би відреагував клас на його мовчання...»

Удома я розповів бабусі про те, що сталося. Вона тільки сказала: «Нелегко бути справжнім другом».

Після свята Ася прийшла у клас з незвичайною іграшкою у руках. Це був кло­ун, що вмів говорити. Ася натискала якусь пружинку, і з клоуна неслося: «Дя­кую... На добраніч... Бувай!..» і ще щось. Це була коштовна красива іграшка.

—  Цього клоуна подарував мені Савелій, — голосно заявила Ася. Тим самим вона дала зрозуміти однокласникам, що Савелій вибачився щиро.

Сава зайшов до класу після Асі і, наче і не було нічого, сів на звичне міс­це — поруч зі мною.

Він протяг мені руку і сказав:

—    Привіт!

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 78 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017