Среда, 13 Декабрь 2017, 22:36
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 74
Гостей: 74
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Пасажир без квитка (твір-оповідання на морально-етичну тему за даним сюжетом)

Сюжет. Ми їхали старим трамваєм, деренчливим на стиках. Несподівано нашу увагу привернуло чиєсь вищання. Воно доносилося з-під одиночного си­діння. Звідти підвівся чоловік і пересів на вільне місце. І тоді ми побачили під сидінням, яке звільнив незнайомець, невеликого собаку, із замурзаною скуйов­дженою білою шерстю.

На зупинці кондуктор все-таки виштовхала собаку з вагона. Поруч із вели­кими, грубими, «на платформі», чоботами кондукторші, носки яких погрозли­во були повернуті убік собаки, тварина здавалася особливо беззахисною. Соба­ка клубком скотився зі сходин на асфальт зупинки до ніг парубка, що чекав на трамвай...

На цій ділянці дороги йшли ремонтні роботи. Старий трамвай ішов не поспі­шаючи, постукуючи на стиках. У трамваї було небагато пасажирів. Ми з мамою сиділи біля виходу і по думки підганяли трамвай. Я дивився у вікно, за яким про­стягалася автомобільна траса, засипана жовтим листям, прибитим до асфальту нещодавнім дощем. День був вітряний, похмурий, сірий.

Несподівано нашу увагу привернуло чиєсь вищання. Воно доносилося з-під одиночного сидіння. Звідти підвівся чоловік і пересів на вільне місце.

— Ну, пробач не помітив. А взагалі хвіст підбирати треба, — неголосно звернув­ся він до невидимої поки що істоти, що потривожила спокій тих, хто їхав у трамваї.

Під сидінням, яке звільнив незнайомець, ми побачили невеликого собаку з брудною, замурзаною, скуйовдженою білою шерстю. Раптом почувся різкий ко­мандний голос жінки-кондукторки:

— Ти ще й досі тут? Було ж сказано: собакам без хазяїна не місце у трамва­ях, а тим більше бездомній дворнязі. Пішов геть! — При цьому жінка поглядала убік пасажирів, явно чекаючи підтримки. Я хотів було заперечити на її слова: «кому сказано, що собакам без хазяїна не місце у трамваї», — адже собака тва­рина безсловесна, її жаліти треба, та й що вона вам відповість, але мама мене зупинила: мовчи.

Собака покірливо, наче розуміючи слова кондукторші, підвівся і, похиту­ючись, попрямував під інше сидіння, ближче до нас, немов шукаючи захис­ту. Трамвай уже набрав швидкість, і не те що людині — навіть собаці важко було утриматися на своїх чотирьох лапах. Він ліг на живіт, підгорнув хвостик, а мордочку поклав на витягнуті лапки. Я встиг розглядіти бідолаху, що невідомо як потрапив у трамвай. Собака був невеликий, як я вже казав, його біла довга шерсть була брудною. Великі вуха, хвіст у бурульках з шерсті, що збилася, а очі великі, темні і сумні. Хтось із пасажирів поліз у сумку, мабуть, щоб дістати щось смачненьке собаці, але кондукторка, помітивши це, закричала:

— Ще чого! Понасмічують тут, а мені прибирати потім. Жалісливі знайшли­ся. Ось під’їжджаємо до зупинки, виходьте і годуйте собаку на вулиці!

На зупинці кондукторка все-таки виштовхнула собаку з вагону. Поруч з її великими, грубими, «на платформі», чоботами, носки яких були погрозливо по­вернуті убік собаки, тварина здавалася особливо беззахисною. Собака клубком скотився зі сходин на асфальт зупинки до ніг парубка, що самотньо очікував трамвай. Чекав він, мабуть, довго. Хлопець тер руки, що змерзли, комір його жовто-червоної куртки був піднятий, за спиною висів невеликий рюкзак. Трам­ваї на цьому маршруті ходили рідко, проте він не поспішав увійти у вагон. Мо­лодик нахилився до собаки і, схоже, сказав йому щось ласкаве, тому що пес ра­дісно замахав хвостом. Кондукторка роздратовано крикнула:

— Ну то що, їдемо? Чи роздивлятимемося собаку?

Двері вагона зачинилися з огидним гуркотінням, і трамвай почав відходити від зупинки. Нечисленні пасажири як по команді повернули голови убік паруб­ка, що залишився на зупинці. Ми помітили, що у плани молодої людини собака вніс свої «корективи». Судячи з усього, хлопець вирішив повернутися додому, покликавши з собою собаку, який, не відстаючи, біг за ним, радісно помахую­чи хвостом.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 36 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017