Пятница, 20 Октябрь 2017, 14:32
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 14
Гостей: 14
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Козячий супутник-дрімлюга (твір-оповідання на морально-етичну тему за даним сюжетом)

Сюжет. Раптом біля своїх ніг я побачив пухнасту смугасту грудочку. Я про- стяг до неї руку і тут же інстинктивно відсмикнув: грудочка надулася, широко відкрила рота і зашипіла. Це було дитинча якогось птаха. Чомусь воно не спурх­нуло від моєї простягнутої руки. Мабуть, пташеня було поранене або хворе? Хоч би як там не було, я поклав його у козубець і, притискаючи обережно кошик до грудей, забувши про суницю, повернув додому.

Цього літа я став справжнім сільським мешканцем. Гостював у бабусі у селі з дивною назвою Веселе. Тут і справді живуть безжурні люди. Вони вміють до­бре працювати, а ввечері — так само добре відпочивати. А може, в назві села відбилася надзвичайна краса тутешніх полів, луків, лісів, невеликої річечки, що заросла комишами. Від цієї річечки якось ми з хлопцями гнали додому кіз. Я звернув увагу на те, що над стадом носиться загадковий темний птах-примара. Летить прямо, а потім раптово різко кидається ліворуч, угору і знову вниз.

—    Тьху, диявол! Знову вона! — сердито вигукнув Пашка.

—    Хто? — зацікавився я.

—    Дрімлюга, по-російському «козодой».

—    Козодой? Цей птах що, кіз доїть?

—  Мабуть, якщо його так люди назвали, — поважно відповів Федір. — А знаєте, який у дрімлюги рот незвичайний? Справжній сачок. Дід казав, а він усе знає.

—  Та що ж я не бачив дрімлюги ніколи? — втрутився Степан. — Дзьобик у нього маленький.

—  Правильно, — відповів Пашка, — а ось роззявить рота — дивитися страш­но, чистий сачок.

—  Ну тоді зрозуміло, — дійшов я висновку, — що таким ротом можна усе молоко висмоктати.

Історія про дрімлюгу знайшла несподіване продовження. Якось уранці ми з сусідським хлопчиком Сашком пішли до лісу — він знав, де росте велика су­ниця.

Ліс уже прокинувся і дихав прохолодою. Незнайомі мені квіти ще тримали на пелюстках і листячку крупну росу. На стежці, по якій ми йшли, лежали со­нячні полиски. Повсюди свистіло, тріскотіло, цвірінькало, дзвеніло. Раптом я зупинився. Сашко, не чекаючи моєї зупинки, налетів на мене і пробурчав:

—    Попереджати треба...

Просто біля своїх ніг я побачив пухнасту смугасту грудочку. Я простяг до неї руку і відразу інстинктивно відсмикнув: грудочка надулася, піироко відкри­ла рота і зашипіла. Це було дитинча якогось птаха. Не знаю чому, але воно не відлетіло від мене. Може, пташеня було поранене або хворе? Хоч би як там не було, я поклав його у кошик і, обережно притискаючи кошик до грудей, забув­ши про суницю, повернув додому. Сашко покірно поплентався слідом, позіха­ючи і повторюючи, що ранкове збирання суниці найкорисніше і вдале: понабі­гають — не встигнеш зібрати...

—  Де ж це ти дрімлюгу надибав? — засміялася бабуся, ледве я переступив по­ріг літньої кухні. — Дрімлюга-мати, мабуть, гналася за тобою?

—  Ніхто за мною не гнався, — відповів я. — То це дрімлюга? Тепер він у на­ших кіз молоко крастиме.

—  Дрімлюга молоко не доїть і не доїв ніколи. І молока у роті не тримав, — сказала бабуся, — все це люди вигадали.

—    Чому ж тоді він полюбляє над стадом кружляти?

—  Все просто, — відповіла бабуся, — кози сполохують з трави жуків, мете­ликів, комах, якими і харчується дрімлюга.

—    Ось чому рот у нього сачком! — здогадався я.

—  Саме так, завдяки такому ротові дрімлюга ловить відразу багато комашин. А взагалі дрімлюга — своєрідний санітар полів, садів, лісів, адже він знищує шкідливих комах. Дрімлюгу охороняти треба.

Поселили ми дрімлюгу у вольєрі для курчат. Він розгулював, анітрошки не соромлячись присутності пернатих сусідів, нікого не ображав, здавалося, він здружився з курчатами, зростав і робив спроби злетіти. І ось одного разу, коли ми відкрили вольєр, дрімлюга несподівано спурхнув і вилетів. Більше ми його не бачили.

—    На волі йому буде добре, — сказала бабуся.

Харчувався дрімлюга тим, що давали курчатам, утім, і у комахах нестачі не було.

Тепер я знаю, що дрімлюга кіз не доїть, молока не п’є. Є чимало птахів і тва­рин, чий вигляд і спосіб життя не відповідає їхнім назвам. Синиця не синя, за­єць не косий, а глухар не глухий.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 30 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017