Среда, 28 Июнь 2017, 12:25
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Врятований собака (твір-оповідання з власного досвіду)

Час наближався до полудня, але листопадовий день був такий похмурий, що складалося враження, ніби скоро вечір. Зривалися поодинокі сніжинки, спресо­ване дощами і морозцем листя шаруділо під ногами, як фольга. З дерев з жер­стяним звуком падало напівзасохле листя. Високо над головами пролітали воро­ни. їхнє «кар-кар» губилося десь у кронах похмурих дерев парку.

Ми прогулювалися знайомою стежкою. Товсті зморшкуваті стовбури старих тополь були наче вибілені вітром, дощем і морозцем. Несподівано ми побачили багато темно-коричневих грудочок, що наближалися з віддалених заростей пар­ку. Це була добра дюжина щенят. Ми знали, що в цих місцях мешкають бездом­ні дворняги. Жалісні відвідувачі парку їх підгодовували. З парковими дворня­гами дружили і ми, часто приносили їм щось смачненьке. Щенята з радісним вищанням кидалися до наших ніг, але, на жаль, цього разу пригостити їх було нічим, і вони незабаром від нас відстали. Лише одне найменше щеня продовжу­вало бігти за нами. Воно було таке маленьке, що, мабуть, могло уміститися на долоні. Товстеньке, на коротеньких лапках, з тонким куцим хвостиком, щеня не переставало скиглити і буквально не відставало від нас ні на крок.

Ось уже зникли з очей його пухнасті сородичі, а щеня все бігло за нами. Ми побоювались, що воно заплутає, і навіть зрідка тупали на нього ногами, споді­ваючись, що малюк повернеться у звичне для нього місце помешкання.

Ми зробили круг по парку і вже прямували до виходу. Але що робити зі ще­ням? Воно продовжувало трусити за нами. Тоді мама звеліла нам почекати її, поки вона відведе щеня до інших малюків-собак. Щеня жваво кинувся за ма­мою. І раптом, ламаючи кущі, навперейми мамі і щеняті вискочили два відго­дованих свійських собаки. Мабуть, хазяї відпустили їх погратися, і ті, побачив­ши щеня, з розлюченим гавканням кинулися до нього. Мама закричала, щоб відігнати собак і, узявши щеня в руки, високо підняла його над головою. Тут розлютовані пси вже стали загрозою для мами. Це зрозуміли і хазяї собак, які щосили бігли до своїх вихованців, даючи їм на ходу якісь команди. Буквально за мить агресивні пси вже були на повідках, і хазяї квапливо відвели їх від міс­ця подій. Вони вибачилися перед мамою і щось сердито вичитували своїм улю­бленцям.

Щеня благополучно було повернуте до своїх родичів, а ми йшли додому, сповнені найрізноманітніших почуттів. З одного боку, ми пишалися мамою; водночас нам було соромно, що ми не поспішили їй на допомогу, коли її ото­чили розлючені пси. Але ми справді розгубилися від несподіванки. Ми приту­лилися до матусі, наче бажаючи віддати їй усю любов і ніжність. Матуся нас по­цілувала, засміялася.

І день вже не здавався таким сірим, похмурим, як до цієї пригоди.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 18 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017