Среда, 28 Июнь 2017, 08:58
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Історія Київської Русі у прадавній літературі

Небагато стародавніх книг залишилося в Україні, але коли бачиш фоліанти, що прийшли до нас із глибини віків, то на думку спадає, що котрийсь із них міг тримати в руках Володимир Мономах, воїн і політик, мисливець і художник, який одного разу сказав: «Що таке людина, як подумати про неї? Як небо улад­нано, чи як сонце, чи як місяць, чи як зірка, і тьма, і світло?..»

Давня історія Русі-України викладена у легендах, піснях, билинах та літо­писах.

Київська Русь цінувала книги як рідкісні скарби. Мати декілька книг — це означало мати більше, ніж гроші чи коштовності. «Повість минулих літ» нази­ває книги ріками, які наповнюють усесвіт мудрістю. «Якщо уважно пошукаєш у книгах мудрості, — зауважував літописець, — то знайдеш велику користь для душі своєї».

Багато книжок вбирали у шкіряні обкладинки, прикрашали дорогоцінними каменями і багатоколірними сяючими емалями. Кожен твір Київської Русі був розрахований не на звичайне прочитання, а на пошуки книжної мудрості. Не випадково на обкладинках стародавніх книг трапляються записи: «Горе тому, хто черкає на полях книг, на тому світі чорти розчеркають йому лице залізом»; «Цю книгу ні продати, ні віддати не можна». Читач відчував себе посвяченим у вічну мудрість світу. Письменники, зазвичай анонімні, були людьми великої ху­дожньої культури, мислили вселенськими масштабами і піклувалися про долю своєї Батьківщини.

Літопис «Повість минулих літ» на багато віків визначив історичну свідомість наших співвітчизників. Він вражає своєю грандіозністю, сплавом достовірних фактів із прекрасними народними легендами. Літопис включає в себе свідчення про війни, характеристики князів, похвалу героям, плачі за загиблими, дипло­матичну і придворну хроніку, сказання про чудеса, послання до нащадків.

Давньоруські письменники мислили глобально. «Нам Руська земля, як дитя для матері», — говорив літописець. Не можна без хвилювання читати «Слово про погибель Руської землі», в якому автор оспівує красу своєї Вітчизни і опла­кує знищену могутність держави.

1015 року було написано літописну хроніку «Сказання і похвала святим му­ченикам Борису і Глібу».

Борис і Гліб стали символами страждань за правду, світло і добро. їм проти­стоїть символ тьми і зла — князь Святополк, якого в народі прозвали Окаянним, через те що він, виборюючи княжий престол, наказав убити братів. У літописі докладно розповідається про те, як напали на Бориса вбивці, просунули в ша­тро спис і простромили груди князя, а разом з ним й його вірного слугу Георгія, який своїм тілом намагався прикрити Бориса.

Убивці згубили всіх підлітків, які були з князем, забрали усе цінне. З шиї Георгія не могли швидко зняти подаровану князем золоту гривну, то «відсікли голову його, і тільки тоді зняли гривну, а голову відкинули...».

Історія із золотою гривнею не тільки підсилює драматизм ситуації, а й надає сказанню відтінок достовірності.

По-іншому літописець малює смерть молодшого брата Гліба. Коли до нього приходять убивці, він зовсім по-дитячому молить не вбивати його: «Не поріжте лози, не до кінця возрасташа». Цю частину твору автор написав у вигляді народ­ного плачу, що викликає щемливе почуття жалю і гіркоти.

«Сказання...» наповнене публіцистичними відступами: «Окаянні ж ті вбивці прийшли до Святополка, неначе хвалу отримавши від людей, беззаконники. Ось імена убивць: Птуша, Талець, Єловат, Лешко, а батько їм усім — сатана. Бо такі слуги-біси». Тут кожне слово б’є в ціль. А далі автор говорить ще дошкульніше: «Зла людина, роблячи злу справу, гірше чорта, бо чорти Бога бояться, а зла лю­дина ні Бога не боїться, ні людей не соромиться».

Можна шляхом наукового дослідження довести, що автор «Сказання...» не знав справжньої історичної правди, що події насправді розвивалися не зовсім так, але ж і шекспірівський Гамлет був мало схожий на принца данського. Бо­рис і Гліб в історії залишилися такими, якими їх зобразила література, а завдяки літописцю події тієї давньої епохи не загубилися в часі.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 13 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017