Суббота, 21 Октябрь 2017, 17:42
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 26
Гостей: 26
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Мова «Енеїди» і особливості її віршової форми

Традиційна «муза» для Котляревського — це не висохла, «жеманна», «од ста­рості сварлива» провінційна панна. Муза поета сповнена життя, радості і моло­дості. Про це свідчить мова безсмертної поеми «Енеїда», яка надає твору народ­ного характеру і свідчить про життєрадісність українців, про їх уміння посміятися.

Особливого жартівливо-гумористичного колориту «Енеїді» надає так звана макаронічна мова, яку створив сам Котляревський. Поет змішував слова різ­них мов або пересипав мову перекрученими іноземними словами, чи зміненими в дусі іноземної мови українськими словами. Виходить смішна, але зрозуміла у контексті нісенітниця:

Енеус ностер магнус панус І славний троянорум князь.

Шмигляв по морю, як циганус,

Ад те, о рекс! прислав нунк нас.

На цьому змішуванні і побудований комічний ефект.

В іншому місці комізм досягається іншим засобом — створенням чудер­нацької мови шляхом неприродного поєднання префіксів, суфіксів і закінчень в окремих словах. Мову цю створила Сивілла, бо «хотіла мізок закрутити» Енею, «щоб грошей більше улупить»:

Борщів як три не поденькуєш.

На моторошні засердчить;

І зараз тяглом закишкуєш,

І в буркоті закеньдюшить.

Характеризуючи мову твору, не можна пройти повз багатство синонімів, де Котляревський виявив дивовижну винахідливість і майстерність. Описуючи

бабу-ягу, яка стояла біля воріт підземного царства Плутона, поет пише: «Мер­зенне чудо, бридка, криворота... обмотана вся ланцюгами, гадюки вилися клуб­ками на голові і на плечах». Вона катувала грішників:

...без всякого обману І щиро без обиняків Робила грішним добру шану,

Ремнями драла, мов биків;

Кришила, шкварила, щипала.

Топтала, дряпала, пекла.

Порола, корчила, пиляла.

Вертіла, рвала, шпиговала І кров із тіла їх пила.

До слова катувати письменник дібрав аж 17 синонімів. Здається, що синоні­ми сиплються і сиплються із чарівного міха народної мови, роблячи її мелодій­ною, образною, емоційною, дивуючи її багатством.

Потоком ллються на адресу Енея з уст Дідони лайливі слова за те, що троя­нець утікав від неї:

Поганий, мерзький, скверний, бридкий.

Нікчемний, ланець, кате лик! ...

Котляревський у поемі часто використовує однорідні члени речення, в ролі яких виступають іменники, прикметники, дієслова:

Другй, товариші і кревні.

Батьки, сини, куми, свати.

На віки-вічні незабвенні, ...

Не менш цікава і фразеологія, яку письменник придумав сам і творчо вико­ристав скарби української мови. Він часто вживає короткі народні форми дієслів: торох, зирк, глядь, гульк, стриб-стриб, шуст, черк і т. д. Та найкращими є образні звороти: вертілась як муха в окропі, гірший від перцю; буцім у болоті чорт, засів, надувся як індик; слова так сипле як горох. Так без кінця і сам письменник сипле словами, виразами, щедро використовуючи запаси розмовно-побутової україн­ської мови і збагачуючи її власними витворами. Найпевніше, Котляревський сам вигадав і знамените «мужицька правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча», і сентенцію: «Хто живе в світі необачно, тому ніде не буде смачно».

Слово для Котляревського було неначе іграшкою. Він римує чужі імена з українським словом (Трою — гною, троянців — ланців, Дидона — маторна, Не­птун — шкардун), змішує дві мови і українізує імена («Александр Филипович» — Македонський; Еней Анхизович; Іул Енейович; Зевес Сатурнович); нагрома­джує лайки чи прокльони («Мандруй до сатани з рогами, нехай тобі присниться біс...»); складає каталожні списки імен, мук у пеклі («Паливоди і волоцюги, всі зводники і всі плути, ярижники і всі п’янюги, обманщик і всі моти...»).

І. П. Котляревський написав свою поему короткими, динамічними рядками, легким чотиристопним ямбом. Віршова структура «Енеїди» утверджувала сила- бо-тонічну систему віршування, яка була відома в старій українській літературі: силабо-тонічним віршем написані деякі вірші мандрівних дяків та бурлескно- сатиричні твори авторів того часу.

Строфа поеми складається з десяти рядків: перші чотири рядки римуються перехресно, два наступні — попарно, а для останніх чотирьох рядків характерне кільцеве римування.

Дехто із дослідників творчості Котляревського вважав, що рима його поеми бідна. Тут здебільшого поет використовує ті ж самі граматичні форми: моторний — проворний, козак — бурлак, дав — накивав. Іноді рими здаються одноманіт­ними і через часте повторення тих самих слів, але, можливо, саме це робило твір доступним і зрозумілим простому читачеві.

Поема «Енеіда» з’явилася на ґрунті тривалого розвитку української літера­тури. Це був перший друкований твір, у якому письменник глибоко розкрив народну душу, показав багатство української мови. «Енеїда» стала першим па­ростком нової української літератури, дороговказом для наступних поколінь українських митців.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 53 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017