Пятница, 28 Июль 2017, 02:35
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Романтичні балади Левка Боровиковського

Романтизм як літературна течія у XVIII столітті зародився в Німеччині і по­малу захопив літературу Європи. Романтики, на відміну від класиків, сприйма­ли людину не як якийсь простий механізм, гцо складається з коліщат, а світ не таким, що цілком розкривається перед нашим розумом. Вони вважали, що лю­дина — дуже складна істота. Вона належить до двох різних світів і сповнена яки­хось таємничих сил, як і весь світ, створений Богом.

Зміна світогляду на природу, людину і її почуття, історію людства, розвиток суспільства надзвичайно збагатила тематику літературних творів. Романтики від­кривають у світі таємничу сторону, підкреслюють живий зв’язок людини з при­родою. Улюбленим жанром романтиків стає балада, мова збагачується новими словами, зв’язаними з новими образами, доповнюється історизмами. Найхарак­терніша риса романтичної поетики — це символізм, коли за дійсністю стоїть ін­ший світ, а кожна подія має прихований зміст.

Романтизм мав свій відгук і в українській літературі, хоча він і не був таким поширеним, як у творчості західноєвропейських митців. Пояснити це можна тим, що наші письменники були значно тісніше пов’язані із справжнім життям народу, аніж романтики європейських і сусідніх народів, та ще тим, що вони пи­сали свої твори переважно російською мовою.

Українська романтична література та ідеологія зародилася на межі 20—30-х років XIX століття у Харкові, а вже в 40-і роки блискуче розвивається серед мит­ців, що входили до Кирило-Мефодіївського братства.

Харківську романтику започаткував Лев Боровиковський. Перші його байки вже мають певне романтичне народне забарвлення:

Скупий не спав — робив, скупий не їв — копив, а від того... «Ще більш розбагатів?»

Ні, околів.

Але як справжній романтик Боровиковський постає перед нами в перекла­дах творів Жуковського, Міцкевича, Пушкіна. Переклад Горація описує сільське життя на хуторі, але з легкою українізацією:

...як блідную покаже осінь твар, і спіла овощ пожовтіє, він трусить яблука і сушить на узвар та на зиму озиме сіє...

Теми його оригінальних балад — продаж душі чортові, вбивство, отруєння. Іноді його вірші — це оброблені переспіви народної пісні:

На заході раннє небо мов кров’ю залито, прийшли вісті до милої, що милого вбито.

Стиль віршів Боровиковського цілком романтичний: поважна мова, вжи­вання характерних для народної пісні слів, виразів та епітетів (ясний сокіл, сірії гуси, білі лебеді, чорная хмара, колючий терен, висока могила, широкі поля).

 

Поет часто використовує здрібнілі слова (матуся тощо), неповні рими (гори — голі, степ — серп тощо), що теж є характерним для народної пісні.

Для поезії Боровиковського характерний похмурий сумний колорит, а улю­блений краєвид — нічний.

Садилось сонце за синім Дніпром, за сонечком вечір спускався; за вечором — ніччю, як синім сукном, і поле, і ліс укривався.

Поезія Боровиковського перейнята незрозумілою тугою, самотністю, неспо­коєм, нечіткими бажаннями, роздвоєністю. Його літературний герой переживає важкий дупіевний стан, коли, здається, на всьому білому світі немає жодної рід­ної душі, жодної людини, до плеча якої можна прихилитися:

Чужий мені край свій, чужий мені світ, за мною сім’я не заниє, — хіба тільки пес мій, оставшись в воріт, голодний, як рідний, завиє.

Велику увагу романтики приділяли історичному минулому, яке було для них не лише підготовкою до майбутнього, а й мало величезну вартість саме по собі. У доісторичній сфері народного побуту, поезії, культурі, у занехаяному класи­цизмом середньовіччі вони шукали глибокого сенсу. Національне минуле, яким би воно не було, набуває великого значення. У ньому романтики шукали своїх незвичайних героїв, які були сповнені таємничих сил.

Боровиковський знайшов свого героя серед гайдамаків:

Понурий отаман під дубом сидить і уси на палець мотає; не хоче він ради ні з ким розділить, ніхто його думки не знає.

Зацікавив Боровиковського і образ демонічного палія, характер і вчинки якого повністю відповідали його красномовному імені:

Враже поле кров’ю мочить і об камінь шаблю точить.

Справжнє джерело романтичної поезії Боровиковський віднайшов в усній народній творчості та в історичному минулому України. Письменник ніколи не ставився до своєї поетичної творчості як до забавки. У ній він висловлював свої бажання, найглибші думки, розкривав свою душу.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 20 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017