Воскресенье, 22 Октябрь 2017, 19:35
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 83
Гостей: 83
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Відображення в поемі «Гайдамаки» трагічних подій 1768 року

Криваве народне повстання 1768 року, що звалося Коліївщиною, зріло ще з тих часів, коли цариця Катерина II завершила поневолення України і знищила Запорозьку Січ.

Поки трималась козаччина на Лівобережжі, в Гетьманщині та на Запорож­жі, то й на Правобережжі українці протистояли Польщі. Але зі скасуванням Січі польські магнати утвердили свої права на українські землі і почали заводити на них панщину.

Та люди добре пам’ятали про недавню ще козаччину і не хотіли миритися зі сваволею поляків. Почали збиратися ватаги вільного люду, запалали панські маєтки.

Ще 1734 року, коли помер польський король і пани сварилися між собою і не могли вирішити, кому бути новим королем, на Київщині, Брацлавщині і Поділлі розгорілося вогнище народного повстання. Тоді полякам ледве вдалося придушити народний гнів, та й то за допомогою російських військ.

1750 року піднялося нове повстання, а народних месників поляки стали на­зивати гайдамаками. Для українців це слово не було лайливим, від нього віяло волею, широчінню, молодецтвом і завзяттям.

1768 року розгорілося нове повстання, на чолі якого стояли Максим Заліз­няк та Іван Тонга.

Максим Залізняк був уже літнім досвідченим запорозьким козаком. Він зі­брав гайдамаків і обступив Умань. На той час Іван Гонга був сотником при­дворних козаків у польського магната Салезія Потоцького, але не став битися з гайдамаками, а разом із козаками перейшов до Залізняка. Об’єднавшись, вони захопили місто, винищили багато панів. Ця трагічна подія увійшла в історію під назвою «Уманська різня».

Про це повстання гайдамаків та про страшну Уманську різню Тарас Шев­ченко написав поему «Гайдамаки».

Ще в дитинстві Шевченко з великим хвилюванням слухав розповіді діда Іва­на про гайдамаччину, а пізніше, мандруючи «без свити, без хліба, по тій Україні, де Залізняк, Тонга з свяченим гуляв», наслухався «од старих людей» про учас­ників повстання, бачив зруйновані льохи в урочищі Гупалівщини, цвинтар біля Мотриного монастиря, де були поховані козаки.

Поема «Гайдамаки» — це гіркий докір гайдамацьким нащадкам, що «байду­же» «панам жито сіють». Твір крок за кроком розкриває перед читачем причи­ни виникнення повстання, дає характеристику розбійництва, сваволі польської шляхти на українських землях; показує найважливіші етапи гайдамацької бо­ротьби, що почалася освяченням ножів під Чигирином і закінчилася кривавою розправою над шляхтою в Умані.

Прагнення до помсти над ненависним панством збирало в табір повстанців різних людей. Поруч з наймитами, козацькою голотою, втікачами, залишками козацтва, до повстання приєдналися й заможні, навіть дехто з козацької стар­шини:

Зібралися старий, малий,

Убогий, багатий Поєднались, — дожидають Великого свята.

«На ґвалт України орли налетіли», — із піднесенням говорить поет. Кожен з них відчував за плечима крила, поспішаючи на заклик Максима Залізняка. У селах

...Осталися Діти та собаки, —

Жінки навіть з рогачами Пішли в гайдамаки.

Оповідь у поемі витримана в дусі суворої епічності. Подекуди автор додає від себе короткі влучні характеристики героїв, але в цілому твір видається мені схожим на давні літописи. І як давні літописці, Шевченко у невеликих лірич­них відступах, своєрідних авторських ремарках, показує своє ставлення до по­дій, доходить гірких висновків, у відступі «Гомоніла Україна» поет зіставляє дві епохи — епоху, коли «гомоніла Україна» і сучасну йому епоху, коли «кат панує», і німі, покірні онуки славних предків «панам жито сіють».

У відступі «Не спинила весна крові» серце поета проймається пекучим болем від усвідомлення того, як багато пролито крові, якою жорстокою була відплата.

У відступі «Отаке-то було лихо» автор наголошує на соціальних причинах виникнення Коліївщини, звинувачує ксьондзів і єзуїтів у виникненні розбрату.

Шевченко розуміє причини лютої ненависті гайдамаків до шляхти, до като­лицького духовенства, але разом з тим закликає слов’ян до порозуміння: «Нехай житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов’янська земля». У цьому пристрасному слові Шевчен­ко схожий на співця-Бояна, який закликав русичів до єднання, до дружби, до братерства.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 26 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017