Вторник, 22 Август 2017, 11:23
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Реальне і містичне у творі «Великий льох»

Містерія «Великий льох», яку Шевченко написав 1845 року у Миргороді, сама тривалий час була предметом містифікації і фальсифікацій. Чого тільки не приписували Шевченкові, яких тільки потаємних думок не шукали у творі, як тільки не перекручували його зміст і образи. Появу такого нехарактерного для творчості Шевченка жанру, як містерія, приписували впливу західноєвропей­ської і давньої української літератури. Та джерелом цього твору послужила укра­їнська народна творчість, історичне минуле України та страшні картини життя народу, які Шевченко побачив, перебуваючи в Чигирині, Суботові, що колись були осередками визвольних рухів.

Поема «Великий льох» має три розділи, а в кожному з них по три персонажі, що характерно для усної народної творчості.

у першому розділі «три душі» Шевченко втілив уявлення народу про те, що душа після смерті людини вилітає з тіла пташкою і літає над рідною оселею до того часу, поки не визначиться, що її чекає — пекло чи рай.

Відомі голосіння українських жінок, у яких вони звертаються до небіжчиків:

Ой, звідки ж тебе дожидати.

Звідки ж тебе виглядати?

Ти до нас будеш пташкою прилітати;

Ти ж будеш нам зозулею кувати.

Пташка-душа уявлялася в образі зозулі, що кує людям долю, або ластівки, що приносить щастя.

У містерії «Великий льох» душі-пташки літають над Суботовим, де були по­ховані останки Богдана Хмельницького.

Перша пташка — душа дівчини, яка «води набрала та вповні шлях і пере­йшла» Богдану Хмельницькому, коли він їхав на Переяславську Раду. За це її було покарано — дівчина померла, а її душа не знайшла спокою.

Другу пташку у рай не впустили за те, що вона «коня напоїла» Петру І, коли він їхав з Полтави після перемоги над шведами. Якщо перша душа, перейшовши дорогу з повними відрами, провістила успіх гетьманові у його задумі об’єднати Україну з Росією, то друга, напоївши царевого коня, согрішила перед україн­ським народом, адже після перемоги над Карлом XII Петро І почав знищення українських вольностей і покріпачення народу.

Третя пташка — душа немовляти, яке ще у сповиточку усміхнулося Кате­рині II, коли вона «з князями і воєводами» подорожувала Дніпром. Звичайно, дитя не знало.

Що тая цариця —

Лютий ворог України,

Голодна вовчиця.

Внаслідок політики царів народ України на своїй землі опинився неначе в замурованому льосі.

У першому розділі три душі-пташки символізують український народ, який довірливо бажав щасливої дороги Богдану Хмельницькому, зі щирою радістю зустрічав Петра І, мов нерозумне дитя, вітав посмішкою Катерину II, за що й був покараний Богом на життя між раєм і пеклом, на неприкаяність на рідній землі.

У другому розділі «Три ворони» круки, ворони — це хижі птахи, які, за дав­німи повір’ями, злітаються туди, де багато горя, де живе лихо народне. Три во­рони — це алегоричні образи антинародних сил України, Росії та Польщі. Усі вони разом вороги українського народу, а кожна зокрема — ворог свого народу. З «трьох сторін» злетілися вони на Україну, щоб поживитися її трупом. Вони дуже добре розуміють одна одну, хоча й говорять різними мовами.

Українська ворона уособлює в собі місцеве панство, яке в боротьбі із влас­ним народом об’єдналося із російсььсим та польським. Це вона наробила най­більше лиха Україні, вона «тут шинкувала та кров розливала».

«А з вольними козаками.

Що я виробляла?

Кому я їх не наймала.

Не запродавала?» —

хизується українська ворона перед «сестрами», що «мов на мороз понадувались, одна на одну позирали». Вона і селян «в крепость завдала», «і дворянства страш­ну силу у мундирах розплодила, як тих вошей розвела».

друга (польська) ворона хвалиться тим, що вона була причиною поразки по­встання 1831 року, а зараз живе в Парижі з подібними їй емігрантами.

Третя (російська) ворона не може йти врівень з українською, хоча й вона

С татарами помутила,

С Мучителем покутила,

С Петрухою попила Да немцам запродала.

Вони прилетіли у Суботів не для того, щоб бути свідками, як розкопують ве­ликий льох і як народиться нова слава України. Вони збираються задушити її у зародку, бо вже ворушиться «великий льох» — тюрма вільного колись народу.

У розділі «Три лірники» три кобзарі — «один сліпий, другий кривий, а тре­тій — горбатий. Йшли в Суботів про Богдана мирянам співати». Мені здається, що це поводирі українського народу, які добре знають минувшину, засуджують сучасність і зовсім не відають, куди йти далі.

Шевченко поему «Великий льох» сам означив як містерію, що в перекладі означає: «таїнство». Але його твір не має нічого спільного із містикою романти­ків. Використання нетрадиційних образів дозволило Шевченкові повніше роз­крити трагедію українського народу, який живе у великій тюрмі.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 21 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017