Вторник, 22 Август 2017, 11:22
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Іронія і сарказм у поемі Т. Шевченка «Кавказ»

Тарас Шевченко ніколи не був на Кавказі, але, за свідченнями сучасників, цікавився життям і долею кавказьких народів, які боролися проти царського уряду за свою незалежність. Поет співчував усім, хто не мирився з гнітом і ви­борював собі свободу.

Приводом до написання поеми була загибель у сутичці з горцями близько­го друга Шевченка Якова де Бальмена, який свого часу ілюстрував рукописний «Кобзар». Власне, поемою цей твір назвали тільки за традицією. Скоріше, це лі­ричний вірш-роздум, вірш-медитація, в якому Шевченко висловлює ідею спіль­ної боротьби пригноблених народів проти царизму.

Як і в поемі «Сон», у творі «Кавказ» Шевченко використав художні засоби са­тири, іронічно вживаючи лексику підлабузницької преси, царських маніфестів.

Поет проголошує «славу» «хортам і гончим, і псарям і нашим батюшкам-ца- рям», іронічно об’єднавши в одне ціле такі, здавалося б, несумісні поняття.

Але зовсім по-іншому звучить слово «слава», коли поет уславлює волелюб­ні народи:

І вам слава, сині гори.

Кригою окуті!

І вам, лицарі великі.

Богом не забуті.

Шевченко з іронією вживає вислів «батюшкам-царям» і зі щирою повагою називає борців за свободу «лицарі великі».

Поет з душевним болем і сарказмом говорить про мовчання поневолених народів:

Од молдаванина до фінна На всіх язиках все мовчить.

Бо благоденствує!

Слово «благоденствує», яке часто вживалося гнобителями, звучить як уїдли­ве глузування і гірка іронія. Ця іронія підсилюється ще й тим, що в попередніх рядках царська Росія показана, як велика тюрма народів.

Шевченко у поемі «Кавказ» доволі часто використовує старослов’янізми, які створюють і піднесено-урочистий тон («не нам на прю з тобою стати», «хліб на­сущний», «помоляться всі язики»), і залежно від того, хто говорить, — виразно- іронічний («...На те письменні ми, читаєм божії глаголи!...»).

Царський уряд, щоб якось виправдати свою загарбницьку політику на Кав­казі, проголопіував, що підкорені народи будуть прилучені до цивілізації.

З кожним рядком іронія все більпіе переходить у сарказм, набуваючи нечу- ваної сили і експресії. Словом «ми» письменник неначе звинувачує за понево­лення горців усіх християн, які не зуміли відстояти власну волю, а тепер вико­нують злочинні накази царя. Що можуть дати вільним дітям гір ті, що продають або програють у карти «людей... не негрів... а таких-таки хрещених... но про­стих». У невимовній зажурі поет звертається до Христа: «За кого ж ти розіп’явся, Христе, сине Божий?» За тих, хто б’є перед святим образом поклони і просить благословення на пролиття братньої крові, «...І потім в дар тобі приносять з по­жару вкрадений покров!!»? З гіркою іронією Шевченко говорить про «просвіти­тельську» місію християн:

Просвітились! та ще й хочем Других просвітити.

Сонце правди показати Сліпим, бачиш, дітям!..

Ці горе-просвітителі навчать, як «тюрьми муровати», як «кайдани кувати», і як їх носить, «і як плести кнути узловаті». Царська Росія уже заволоділа і по­лем, і морем. Залишилося взяти «сині гори остатнії». Там у горах «лягло костьми людей муштрованих чимало», а серед них і офіцер царської армії Яків де Баль- мен, який пролив «кров добру, не чорну» «не за Україну, а за її ката».

Мова твору багата на звертання, окличні та питальні речення, які переда­ють усю складну гаму почуттів поета — від теплоти і ніжності, коли Шевченко звертається до незабутнього єдиного друга, до гіркої іронії і нищівного сарказму у рядках, спрямованих проти гнобителів народів.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 58 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017