Суббота, 24 Июнь 2017, 12:30
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 4
Гостей: 4
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Основні мотиви поезії П. Куліша

Пантелеймон Куліш є автором п’яти поетичних збірок і десяти поем, вели­кої кількості перекладів, балад, дум, байок. Такий значний поетичний доробок охоплює багато тем, але в центрі постійної і незаперечної любові поета стоїть Україна.

Багато в чому поетична творчість Куліша співвідносна із творчістю Тараса Шевченка. Єдине, що він не сприймав — це радикалізм шевченківського слова. Бунтарство, гайдамаччина, повстання, всілякі народні зрушення не були влас­тиві поезії Куліша:

На ж дзеркало всесвітнє, визирайся.

Збагни, який ти азіат мізерний.

Своїм розбоєм лютим не пишайся.

Забудь навіки путь хижацтва скверний І до сім’ї культурників вливайся.

Куліш багато розмірковував над природою бунтарства козаків і дійшов ви­сновку, що козаччина була, мовляв, тільки «буйним цвітом, а іноді й колючим будяком серед нашого дикого степу». Така позиція Куліша викликала до нього одверту ворожість навіть з боку недавніх прихильників, але Пантелеймон Олек­сандрович прийшов до неї через важкі роздуми, а тому відстоював своє бачення ролі козаччини в історії України із запалом, незважаючи ні на чиї авторитети. У своїх висловлюваннях, у поетичних рядках він розглядає Україну значно шир­ше і намагається відійти від думки, що історія розвитку держави — це історія розвитку Запорозької Січі.

Неприйняття козаччини не заважає Кулішу висловлювати повагу до істо­ричного минулого України. У поемі «Настуся» поет згадує Дмитра Гуню, який між Сулою і Славутом бився «п’ять неділь з ляхами»; хороброго Опанаса Обуха, який, помираючи за «рідну Вкраїну» заповідав нащадкам, «щоб ізнов воскресла козацькая сила і шляхетським клятим трупом Дніпро загатила».

Куліш, попри своє неприйняття бунтарства, бачив, що єдиною силою, яка могла протистояти знищенню України, були козаки, а тому називає їх «коза­ченьки, батьки мої, крилатії орли мої!», «козаченьки-небожата, молоді мої орля­та!». Поет закликає українців не забувати про численні жертви, про кров, яка була пролита заради Батьківщини:

Нехай знають по всім світі.

Як ми погибали І, гинучи, свою правду Кров’ю записали.

На думку поета.

Немає для серця Більшої утіхи.

Як пишатись славним родом Вовіки і віки.

Багато поетичних творів Куліш присвятив Україні. У них він висловлював свою синівську любов до рідної землі. Але його вражала пасивність українсько­го народу, якась тупа байдужість до власної долі. «Невже повіки будеш спати й спати?» — з розпачем запитує він. У вірші «Стою один» Куліш називає народ «стадом без’язиким», «понурим вахлаєм», «недолюдком». Та всі ці різкі висло­ви і негативні оцінки — це тільки з великої любові до волелюбного колись на­роду, якого загнали в глухий кут життєві обставини. Але не зневіритися у житті поету допомагає Муза, яка кличе його «в левади, в поля, в луки, в гаї широко­шумні», де

Піснями ми тут з Богом розмовляєм,

Вселенна серцю нашому відкрита,

І області ми ширші осягаєм.

Ніж та біднота, золотом окрита.

Муза пригорталася до поета, як сестра, разом з ним обходила всю Україну, щоб словом вітати добру людину:

І де слова наші в душу святу западають.

Там віковічно пахущі квітки розцвітають

Раєм Господнім на мучене серденько віють І животворні, великі події в нім сіють.

Пантелеймон Куліш прожив довге життя, зазнав багато розчарувань, але Бог наділив його великим даром — умінням кохати. Чутливе серце поета бриніло від високого почуття і народжувало дивні рядки:

Я згадую той день і час благословенний.

Як дух твій молодий мене з землі підняв

І побут хуторний, захмарений, буденний,

Огнем твоїх очей живущих осіяв.

Що та вода в казках живуща і зцілюща?

Жизнь в тебе у очах, блаженна — невмируща.

(«Видіннє»)

Кохання вносить відраду у пошматоване серце поета, робить його лагідним і чутливим до краси.

«Українська словесність — діло велике, се нове слово між народами», — пи­сав Пантелеймон Куліш. І кожним своїм твором він шліфував це слово, захищав його від забуття і знищення. Тож попри все критиканство, якого зазнала твор­чість Куліша, попри всі заборони, слово славного сина України назавжди зали­шиться з його народом.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 11 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017