Четверг, 24 Август 2017, 05:06
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Образ Івана Брюховецького в романі П. Куліша «Чорна рада»

Писати твори про історію України — неабиякий подвиг Пантелеймона Кулі­ша, адже середина XIX століття — це час, коли дух українського народу був при­битий до землі. Коли вийшла друком «Чорна рада», Куліша засуджували за па­тріотичні почуття, за радянських часів — за авторську симпатію до Якима Сомка і козацької старшини, а не до Івана Брюховецького і низової маси, черні.

Історичною основою роману «Чорна рада» стали події, що відбувалися на Україні після смерті Богдана Хмельницького. Боротьба за гетьманську булаву велася між трьома претендентами: Павлом Тетерею, Якимом Сомком та Іваном Брюховецьким. Драматизму подіям надало ще й те, що претендентів підтриму­вали різні верстви козаків Запорозької Січі. Полковника Якима Сомка, брата першої дружини Богдана Хмельницького, висунула на гетьмана козацька стар­шина Лівобережної України. Сомко намагався об’єднати Лівобережну і Пра­вобережну України і приборкати народні повстання. Він виступав за феодаль­не землеволодіння, чим викликав незадоволення козацьких низів, які висунули гетьманом Івана Брюховецького.

Автор усі свої симпатії віддає Сомку, а Брюховецького характеризує як під­ступного, зрадливого, властолюбного авантюриста. Він усіляко заграє з наро­дом, маскується під простого козака: «Чоловік сей був у короткій старенькій свитині; у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані, і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловік простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на його, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату».

Брюховецький свого часу зумів підлеститися до Богдана Хмельницького, який називав свого чуру «коханий Іванець». Юрась Хмельницький слухався по­рад Іванця, що дуже не подобалося Якиму Сомку. Одного разу Сомко назвав Іванця старим псом, а вночі, впіймавши біля свого ліжка з ножем у руці, зве­лів посадити верхи на свиню та й провести по всьому Гадячу. Іванець добре за­пам’ятав те глузування і після чорної ради повною мірою «віддячив» Сомку — звелів його убити.

А поки що Іванець користувався будь-якою нагодою, щоб захопити владу: почав усякому годити, просив у гетьмана посади, а коли Юрій Хмельницький втратив булаву. Брюховецький вкрав срібло та й махнув на Запорожжя. Там він щедро сипав грішми, з усіма обнімався, братався, а козаки й повірили пройди­світу. Став Брюховецький уже не Іванцем, а Іваном Мартиновичем. Завоювати довіру простих козаків Брюховецькому допомогли ще й порядки, які завелися на Січі. «Почали значні козаки жити на лядський кшталт із великої розкоші. І вже байдуже їм тепер старосвітськії співи, що й людям у подобу, і Богу не противні; держать коло себе хлопців із бандурками, що тілько й знають різати до танців». Став забуватися звичай, коли «на Запорожжі усі рівні: нема там ні панів, ні му­жиків, ні багатих, ні бідних».

Ось у такий час і нагодився Брюховецький і своїми словами та зовнішнім виглядом затуманив очі козакам. Зумів він знайти шлях і до російського князя Ромодановського — вкрадені гроші зробили свою справу, і князь ще до обрання Брюховецького почав називати його гетьманом.

У день ради ніжинські міщани викотили «бочки з нивами, ширітваси з меда­ми та з горілкою, вози з мукою, сала, пшона і всякі припаси». Усе те вони роз­давали прихильникам Брюховецького, який обіцяв, що жодна проста людина не знатиме над собою пана і порядкуватиме у себе в господі, як сама захоче. Чернь тут їла, пила, слухала кобзарів і величала Брюховецького другим Хмельницьким, «що іще раз стає за Вкраїну супротив її ворогів і дарує мирові волю».

Серед цього натовпу нічим не вирізнявся Брюховецький. Здавалося, що він кожному готовий поступитися дорогою. З козаками говорив тоненьким, ни­цим голоском, називав їх дітками, розповідав про свою бідність, викривав не­справедливі порядки на Україні, обіцяв зродити життя простих людей вільним і щасливим.

І люди повірили обіцянкам Брюховецького, обрали його гетьманом. Отри­мавши булаву, новий гетьман одразу ж забув про все, що говорив раніше, одягся у голубий жупан та сап’янці і завів на Україні такі порядки, що прості козаки та міщани тільки руками розводили та потилиці чухали.

Куліш у романі «Чорна рада» не розповідає про події на Україні за часів геть­манування Іванця. Але зі слів Пугача читач розуміє, що нічого доброго Брюхо­вецький Україні не дав. Старий козак точно оцінив нового гетьмана: «Недовго поорудуєш, вразький сину. Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш як собака. Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся! Плюйте, хлопці, на його гетьманство!»

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 78 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017