Среда, 13 Декабрь 2017, 22:41
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 68
Гостей: 68
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Марко Вовчок і Тарас Шевченко

У кожної людини, у кожної яскравої творчої особистості має бути вчитель, духовний наставник. Це людина, життя і творчість якої можна взяти собі за при­клад, людина, яка підтримає та дасть пораду. Письменниця Марко Вовчок була знайома з Кобзарем, який і став для неї духовним учителем та наставником.

Марко Вовчок познайомилася з Т. Шевченком у Петербурзі, куди переїхала з чоловіком 1859 року. За два роки до того було надруковано її «Народні опо­відання», які одразу припали до душі не тільки пересічним читачам, але й кри­тикам та літераторам. Марко Вовчок — перша письменниця, яка у своїх про­зових творах так сміливо і голосно заговорила про нещастя українських селян, про їхнє безвихідне становище й нелюдські умови праці. Твори Марка Вовч­ка викликають багато емоцій навіть у сучасних читачів, які про добу кріпаччи­ни знають тільки з книжок. Можна тільки уявити, що відчували люди, для яких страждання кріпаків були дійсністю! Отже, «Народні оповідання» припали до душі і Кобзареві. До речі, у творчості Марка Вовчка та Шевченка є багато спіль­них мотивів: яскравим прикладом є твори на тему тяжкої долі української жін­ки, твори на історичну тематику.

Але незабаром Марко Вовчок іде на лікування за кордон. Вона листується з Тарасом Шевченком, він висилає їй поштою видання «Кобзаря» з присвятою: «Моїй єдиній доні Марусі Маркович... ».

Звістка про смерть великого митця застає Марка Вовчка у Парижі. Смерть Тараса Шевченка стає важким ударом для письменниці, вона переживає це як надзвичайно глибоке особисте горе. До того ж патріотична й чутлива душа розуміє, яку велику, по-справжньому видатну людину втратила Україна того 1861 року. У своїх листах до чоловіка Марія Олександрівна пише про смерть Шевченка, але крізь рядки ми бачимо, що горе письменниці не можна вимо­вити словами. Від цієї страшної втрати Марко Вовчок стала ще сильнішою, ще рішучішою у боротьбі з несправедливістю світу. У тяжкі хвилини напевне, пись­менницю зігрівали рядки, які Великий Кобзар присвятив їй:

Недавно я поза Уралом Блукав і Господа благав.

Щоб наша правда не пропала.

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих. Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене, і огрій,

І оживи моє побите Убоге серце, неукрите...

Устина та панночка - найяскравіші образи повісті Марка Вовчка «Інститутка»

Повість «Інститутка» — чудовий твір талановитої письменниці, яка розпо­відає нам про життя покріпаченого селянства в Україні. Повість справді реаліс­тична, насичена яскравими образами та народною мовою.

Найяскравішими жіночими образами повісті «Інститутка» є, безумовно, Устина та панночка. Ці образи одразу запам’ятовуються читачеві через свою ін­дивідуальність та незвичайність. Але у творах усе, як у житті: запам’ятовується не тільки добре.

Образи Устини та панночки є образами-антиподами, тобто письменниця протиставляє їх у творі. І справді, вдача й поведінка Устини є протилежністю поведінці панночки.

Кожну людину дуже характеризує її ставлення до інших. Погляньте, з якою повагою та любов’ю ставиться Устина до своїх подруг і просто до оточення. А зневажливе ставлення панночки, безумовно, викликає в читачів відразу. Усти­на щира, чесна та справедлива дівчина. На мою думку, повість «Інститутка» при­мушує читачів замислитися не тільки над долею кріпаків у цілому, але й над ін­шими проблемами буття. Дуже цікаво те, що проста сільська дівчина Устина, яка не вміє навіть писати, має таку щиру та доброзичливу вдачу, справедливе серце і кмітливий розум. Коли я читала повість Марка Вовчка «Інститутка», мені одразу спало на думку: абсолютно всі сучасні люди мають середню освіту, вони вміють читати й писати, проте скільки в нашому житті недоброзичливих, злих і байдужих людей! Отже, річ не в освіті, не в письменності... Річ, мабуть, у внутрішній куль­турі, в «освіті» душі... Яскравим підтвердженням цієї думки є образ панночки, яка навчалася в Інституті шляхетних дівчат. Вона не тільки не навчилася різних наук, але й не стала навіть просто особистістю. Вона так і залишилася вередливою ди­тиною, що думає тільки про те, як задовольнити власні примхи.

Мені дивно спостерігати і відмінність у ставленні цих молодих жінок до сво­їх чоловіків. Устина кохає Прокопа, вона підтримує його й поважає, намагається

 

думати про те, як зробити коханого щасливим. Панночка ж намагається маніпу­лювати своїм чоловіком, думає при цьому тільки про себе.

Марко Вовчок створила ці прекрасні жіночі образи за допомогою багатьох художніх прийомів, і герої ніби ожили і стали справжніми. Мені було дуже ці­каво читати повість «Інститутка», бо я спостерігала не тільки за сюжетом твору, а й за психологією кожного персонажа. На мою думку, жіночі образи цієї повісті обов’язково змусять уважного читача не просто співчувати Устині, засуджуючи панночку, але й серйозно замислитися над нашим сучасним життям, над влас­ними стосунками з рідними.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 115 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017