Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:45
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 36
Гостей: 36
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Проблема стосунків поколінь в українському пореформеному суспільстві

Аграрна реформа неоднозначно відбилася на соціальному та економічному житті Російської імперії. Взагалі, варто звернути увагу, що ці заходи були необхід­ні для тогочасного суспільства, хоча й було їх ужито зі значним запізненням. Од­нак тогочасна Росія була у доволі плачевному стані: невміло керована, розорена війнами, поточена жуком-короїдом бюрократії. Тому всі реформи так чи інакше були палицею з двома кінцями. Вдарила ця палиця і по кріпосних селянах, і по кріпосниках. Україні, як частині імперії, де селянство складало переважну біль­шість населення, і дісталося якнайбільше. Проблеми, що за часів панщини нако­пичувались та мовчазно перетравлювались у селянському середовищі, нарешті ви­йшли на поверхню — пияцтво, неробство й лінощі (навіщо робити, якщо все одно робиш не для себе), невміння розпоряджатися грішми, егоїзм, хвороблива жадо­ба до матеріального добра, розбещеність, що плекалася в основному на панських дворах, куди селян брали кухарями, лакеями, покоївками. А те, що деякі з цих рис ми дбайливо, хоча й жартома, називаємо національними, «і тут вже нічого не вді­єш», то вже наша провина і провина наших предків: не змогли свого часу взятися за розум — тепер нема чого усі наші біди пояснювати «національними рисами».

Усі ці проблеми тогочасного селянства сконцентровані на сторінках повісті «Кайдашева сім’я», яку можна назвати й сімейною хронікою. Життя Кайдашів та їм подібних було немовби розкраяним навпіл: до реформи — після реформи. Се­ляни починають жити, хто на що здатний. Хтось (зазвичай, крайня біднота) спи­вається одразу, хтось, як Омелько Кайдаш, поволі, під впливом обставин. І тільки дуже невелика кількість господарів справді спинаються на ноги.

Чому деградує родина Кайдашів? Серед причин можна назвати нівелювання духовних цінностей, заміна їх матеріальними, впертість, егоїзм кожного окремого члена родини та цілих сімей, що не можуть ужитися під одним дахом.

Особисто мене найбільше зворушує доля Омелька Кайдаша, зламана панщи­ною та сімейним «добробутом», коли спочатку його підім’яла під себе владна дру­жина, а потім і сини. Річ у тім, що кріпацтво відбирало у селянина не тільки до­рогоцінні час і сили, воно розчавлювало його особистість. На родинних стосунках це відбивалося болюче: за традицією, чоловік — голова сім’ї, у випадку Кайда- шевої сім’ї жінка витіснила чоловіка з місця, яке він вважає своїм за віковічним правом, і це образило Омелька. Кайдашиха була більш владною та — подивимося правді у вічі — дбайливіше ставилася до господарства, ніж її чоловік. До того ж, на неї вплинуло й те, що молодість вона провела в покоївках, відтак повернула­ся з панської господи «освіченою» і, значить, вищою за інших селян. Ця ущербна психологія мала негативний вплив на стосунки в родині. Згадаймо, ще на огля­динах поведінка Марусі не сподобалась Мотрі Довбишівні. Побувавши змолоду в наймах, стара й собі на старості років вирішила відпочити, маючи невістку за наймичку.

Та не такі виявилися дітки, як хотілося батькам. Можливо, не заїдайся Маруся з Мотрею, а потім і з Мелашкою — був би в хаті лад. Не вдарив би Петро бать­ка — не залишилась би Мелашка в київської проскурниці. І хоча Петро й Лаврін не переймають в батька його тяги до горілки, а в першу чергу думають про госпо­дарство, постійні сварки між старими й молодими роблять їх черствими, хитри­ми. Душа молодшого брата втрачає властиву їй поетичність, його також захоплює гонитва за майном...

І старого Омелька, за його власними словами, «заганяють на піч». А що може бути гіршим для людини, що робила свою справу довгі роки і не уявляє собі іс­нування без праці? Залишитися поза виром життя, залишитися бездіяльним — це горе більшості старих людей у нашій країні й сьогодні. Байдужість — це також на­ціональна особливість? Те, що батьки в старості фактично втрачають дітей, їхню любов та турботу саме тоді, коли увага їм так потрібна, — це ганьба.

Оце й привело Омелька до остаточного пияцтва та «наглої» смерті — сором, страх перед синами, надії та мрії, що протягом всього життя не збувалися. Зви­чайно, ці надії були егоїстичними; та хто з нас може поскаржитися на абсолютний альтруїзм? Таку людину запроторили б до психлікарні.

Подивимося тепер на третє покоління, зображене у повісті, і побачимо, що ми можемо прогнозувати у розвитку стосунків двох родин у майбутньому; ми можемо уявити, якими виростуть діти Мотрі та Мелашки. Ще б пак! Вони ще малі, а вже так активно беруть участь у суперечках батьків: «Баба погана, баба злодійка!» — лепетали діти. «А гостинця взяли од баби, ще й бабу лаєте», — сказала Кайдашиха і заплакала. Коли дитина змалку бачить навколо себе тільки бійки і чує одну лиш лайку (і від кого? Від найближчих людей!), дитина сприймає це як норму існуван­ня в суспільстві, а відтак коло замкнеться; поки що вона ненавмисне повторює образливі слова, але виросте вона такою самою сварливою, як і її батьки. Такими самими будуть і її власні діти...

Чому я говорю про це з такою впевненістю? Бо за вікном я бачу те ж саме до­вкола; я йду від метро додому і чую, як «мамочки», вигулюючи дітей, лають їх, ну може, не останніми словами, але щось на зразок цього. Отже, з Кайдашевих часів нічого не змінилося? Можливо, погіршилося. Можливо, просто змістилися акценти. Але люди все ще ростуть егоїстичними, самозакоханими, байдужими і... надзвичайно самотніми. Бо що справді вражає в повісті Нечуя-Левицького, так це самотність кожного з героїв. А позбутися її було б так просто.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 69 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016