Воскресенье, 11 Декабрь 2016, 11:53
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 66
Гостей: 66
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Чіпка Вареник: бандит чи народний месник?

Він стоїть один, руки скручені за спиною. Ось жінка, здається, дружина, май­нула перед обличчям та щось гірко скрикнула. Кинулась до хати. Він стоїть, по­водить темними вовчими очима. Що він бачить ними? Довгу дорогу перед собою, смерть у каторжній мерзлоті? Чи, може, його душать спогади усього життя, що розчавило його, немов паровий прес?

«Жив-жив!» — кричали горобчики, коли гинув Христос, і тут з’являлися Чіпка з Грицьком та відкручували їм голови. Вгадуйте свою долю, кривдники людські! Чіпка виросте і почне мститися за народну правду. Та чому свою криваву долю має вгадати й безневинний сторож? Хоменко та його родина? Це також помста?

Дайте людині собачу вдачу — вона й житиме по-собачому. Чи ні? Легко під­коритися, легко впасти, а після того лягти життю під ноги: топчи мене, роби, що хочеш. Та гірко потім ковтати сльози, гірко оглядатися й думати про те, що міг би зробити і як далеко сягнув би, якби не здався. Чи такий був Чіпка? І так, і ні. Чіпку можна по-іншому характеризувати. Він не знайшов у житті точку, до якої потрібно було прикласти сили, а сил було багато. Правильніше так сказати: точку він знаходив, знаходив місце в житті, здобував повагу односельців тяжкою впер­тою працею на землі, але траплялося щось, що у буквальному значенні вибивало цю землю з-під ніг. І Чіпка плив за течією, собача вдача була тут, ніби нікуди й не зникала. А в серці накопичувалось зло (чомусь на всіх, крім себе), разом із ним — жага правди, що перед очима читача повільно перетворювалася на вовчу жадобу.

Багатоплановим є роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні», але головним за­лишається план психологічний. Це є наче точка, в якій стикаються світи — зо­внішній, часто ворожий, і внутрішній. Плодом їхньої взаємодії буде і моральне зростання героя, і його деградація. Що цікаво, любов до правди і пошуки її, за­вдяки яким Чіпка став особистістю у повному сенсі цього слова, у певний мо­мент зіштовхнули його на хибний шлях. Він пішов шукати правди в Чижика, сподіваючись відвоювати власну землю, а натомість втратив усе, що мав — гроші вкрав Порох, одяг — пропив. І, що найгірше, втрачено віру в людей. Тому, спи­ваючись із Лушнею, Матнею та Пацюком, Чіпка цілком міг сказати, що «страж­дає за правду».

Часто розбійничу поведінку Чіпки пояснюють його тяжким дитинством, тим, що його цькували на вулиці, вважали ледь не чортеням; мати, що працювала день і ніч і від утоми падала з ніг, не могла повністю віддавати синові свою любов, че­рез це син матері й не любив. Звичайно, на психіку дитини не могло не вплинути це відчуження усіх, окрім бабусі. До того ж, його пригнічувала нескінченна і, як йому здавалося, невиліковна бідність. Коли всі твої моральні сили, потреби, об­рази закриті всередині тебе і накопичуються, тиск постійно зростає, і однієї чудо­вої миті може статися вибух. Звідси підпал у Бородая, звідси й подальші Чіпчині «подвиги», уже в компанії братчиків.

Але, на мій погляд, все це травмами дитинства не поясниш. Має бути якась глибинна психологічна сила, котра штовхає людину на бунтівні вчинки.

Можна порівняти дві суміжні долі — Чіпчину й Грицькову. Обидва сироти (хоча Грицько й чесного роду, на відміну від Чіпки), разом були підпасками в діда Уласа, разом горобців били — мстилися за Христові муки. Виросли, і шляхи ро­зійшлися. Не буду переказувати текст, лише згадаю кульмінаційний момент у їх­ніх стосунках, який показав, хто чого вартий. Пан, злякавшись народного бунту, привів у Піски москалів. І тоді, як Чіпка бігав, як навіжений, і заюіикав людей дати відсіч солдатам, «братчики» його кудись дременули, а Грицько відсиджувався в затишному куточку, мабуть, промовляючи про себе: «Моя хата скраю, нічого не знаю». Чи варто лізти на штики, якщо його все це аж ніяк не стосується? Він — вільний господар на своїй землі, він чесного роду... Ні, лихо цих безземельних пияків його не обходять.

Можна, звичайно, гнівно засуджувати Грицькову малодушність, але скільки людей на його місці вчинили б так само, як він? Це здоровий міщанський егоїзм, або інстинкт самозбереження, кому що більш подобається.

А що з Чіпкою? Він — борець за свободу? За справедливість? Як же набрида­ють ці слова від багаторазового використання! Якщо подивитись на все з позиції Чіпки, то так, борець... Але сторонній спостерігач побачить в усьому розвиткові його долі порушення закону логіки, коли з правильного твердження робиться не­правильний висновок, а з цього неправильного висновку — інший, ще більш хиб­ний за попередній. У Чіпчиних діях також проявляє себе егоїзм, але егоїзм іншо­го калібру, ніж у Грицька. Чіпка сам ставить себе на місце «народного месника», до якого ще не доріс; сам вирішує, кому жити, кому вмерти. І сам не помічає, як перетворюється на звичайного злодія та вбивцю.

Спробуємо зрозуміти, чи «бойові дії» Чіпки проти багатіїв були особистою помстою? Чи в нього серце боліло за інших, таких, як і він, скривджених? Мабуть, і перше, й друге. Пам’ятаєте, коли він дізнався правду про батька від діда Уласа, нарікав він не на те, що Іван Вареник залишив його байстрюком, ні! Він диву­вався, чого батько панів не вирізав. Вже тоді перед Чіпкою не стояло питання: як боротися. Це ж очевидно! А коли потім з’явилися Матня, Лушня й Пацюк і пояс­нили, що не грабують вони пана, а тільки беруть те, що в них награбував сам пан, перед Чіпкою відкрився широкий і єдиний шлях «народної помсти».

Та однаково щось не так, щось тривожить Чіпку. Звідкись беруться в його за­тьмареному розумі дивні й страшні видіння, які питають: «Чи такої правди ти хо­тів? Ти пограбував цих павуків, а вони знову присмокчуться і будуть смоктати з людей соки ще лютіше».

Дивно, що добру, чесну, чутливу часточку Чіпчиної душі не зворушило перше вбивство — вбивство сторожа. Тобто, звичайно зворушило, і совість Чіпку мучи­ла за те, що вбив невинну людину і зруйнував сім’ю... Але це не застерегло Чіп­ку від подальших убивств. Чому? Можливо, тому що цей злочин фактично зали­шився безкарний?

Взагалі, на сторінках твору розгортається картина трагічної безглуздої сваво­лі одних і неволі інших, що охопила всю державу немовби павучими тенетами. І все це безглуздя настільки в’їлося в душі людей, що стало практично неможливо відрізнити правду від кривди. І якщо борешся за першу і проти останньої, важко зробити крок, щоб він був не хибний. Якби не чиновницька сваволя, здирство, а над усім цим беззаконням всевладна рука пана, чи став би Чіпка тим, ким він став? Якби в нього не відібрали землю, пішов би вгору, почав би хазяйнувати, як Грицько. Його б не вигнали із земства. А чи пішов би він на бій з москалями? На мою думку, так, пішов би. Пам’ятаєте, як у Тургенєва Олексій Кірсанов одного разу сказав про Базарова: «Він би, може, й хотів інакше, але він такий, який він є і якими ми ніколи не будемо».

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 185 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016