Четверг, 08 Декабрь 2016, 11:50
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 36
Гостей: 36
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Чи здатна людина опанувати свою долю? (За романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли...»)

Ви ніколи не замислювалися над тим, чому одним людям доля дає більше доб­ра, ніж вони на те заслуговують, а іншим — стільки ж проблем? Можливо, це пе­редається спадково? Або тут діє закон збереження енергії чи якась подібна бездуш-

на фізика? Відповідь на це запитання ховалася від людства впродовж тисячоліть. Люди будували філософські та соціологічні теорії, звинувачували в усьому уперед­жених богів, намагаючись пояснити очевидну несправедливість світового порядку.

Якщо не доля керує людиною, тоді що? Сама людина зазвичай не здатна охо­пити поглядом всю ситуацію, передбачити всі можливі варіанти, за якими можуть розвиватись події. Але їй так хочеться думати, що вона сама вирішує свою долю! До того ж ця містична доля, якщо вона і є, проявляє себе абсолютно не містич­но — через прозу життя: обставини, дії інших людей, власні помилки.

Важко відрізнити біле від чорного, як не парадоксально це звучить. Хоча б тому важко, що біле й чорне в чистому вигляді в природі не зустрічаються, а від­тінки сірого можна й переплутати, коли вибираєш. Я, звичайно, кажу не про ко­льори на палітрі; це таке життя. Якщо його зводити до простих фарб, рано чи піз­но наробиш помилок.

От Чіпка, наприклад, почав із того, що поглумився над іконою. Закінчив тим, що вирізав цілу родину. Де проблема? У Чіпчиній душі? Чи в устроєві суспільства, яке до цього призвело?

Що менше знаєш про життя, то складніше жити. Це очевидно. Йдеться не тільки про гарну освіту, якої в Чіпки, як і в багатьох сільських дітей, не було. Головної науки — науки життя серед людей — Чіпка свого часу не здобув. Баба Оришка та дід Улас уявляються мені радше світлим променем у царстві темряви. Так, Чіпка й запам’ятав цей промінь на все життя. Чому ж він не став для Чіпкн орієнтиром у житті? Та він став. Але Чіпка не зміг зрозуміти, як жити у світі, де, вочевидь, панує саме зло й підступність. І як прикласти до цього світу ідеал доб­роти своїх вчителів.

Тоді, коли всім людям належить вірити в добрий і справедливий світ (а це зви­чайно буває в ранньому дитинстві). Чіпка ховався від однолітків та ненавидів їх. Коли страждаєш через якийсь свій поганий вчинок, тобі, ясна річ, важко. Але ще важче страждати невинному.

В образі Чіпки трагічнішою є його розгубленість. Він кидається між добром і злом, бачить зле в доброму, а добре — у злому. Згадаймо, як він катував свою ма­тір! Мотря — ось ще одна людина, яку варто пожаліти. Може, навіть дужче по­жаліти, ніж самого Чіпку. Вийшла заміж за негідника, народила сина, якого забо­бонні селяни одразу прозвали чортеням та божою карою (а чи не напророкували вони?), все життя прожила в наймах... А наостанок зазнала від сина стільки болю.

Чіпка з дитинства не любив її, бо поза постійними клопотами вона не приді­ляла йому достатньо уваги. Потім, коли виріс і став господарем, їхні стосунки по­ліпшились: Мотря пишалася сином, який зміг видертись нагору. Але після втрати землі вона немовби втратила й сина, навіть гірше. Здається, Чіпка її водночас і ненавидить, і любить: інакше не став би каятись перед нею на колінах. Але вона мудріша, морально сильніша за сина. Вона не може його зупинити, коли він із приятелями пропиває майно, не може протистояти Явдосі. Та її чисто християн­ське терпіння, здатність перенести будь-яке страждання заслуговують на повагу. А як боляче вона переживала за сина, коли його життя летіло шкереберть! Мені особисто дуже шкода, що сам Чіпка цього, напевно, не розумів. Адже набагато легше послухати братчиків, вони ніколи не обмануть тебе. Будуть зводити накле­пи на матір і оком не зморгнуть. Розкажуть, як ревно намагалися допомогти й підтримати твій бунт проти грабіжницького розкріпачення... Як самі постраждали від москальських побоїв.

Що темніше навколо, то складніше розрізняти кольори. Ти вважаєш, що зна­єш, як вчинити. Але чомусь твої ідеали добра й справедливості на практиці зво­дять твою доброчинну діяльність до грабунків та вбивств. Що ж не так. Чіпко? Де ти зробив неправильний вибір? А річ у тім, що ситуація тільки здавалась безви­хідною, коли ти почув, що без п’ятдесяти карбованців хабара не буде в тебе твоєї землі. Коли тебе вигнали із земської управи за «неблагонадійність». Чи то зла доля твоя винна, що зустрів ти Василя Пороха та обрав пляшку із зіллям як утішника? Чи то зла доля штовхнула тебе раз і ще раз на слизький шлях униз?

Чіпко, мені важко судити тебе за той вибір, що ти зробив. Адже ти не бачив свого життя як на долоні з висоти пташиного польоту, як побачив його письмен­ник. Ти зіткнувся з ним ніс до носа і не знав, що робити, розгубився. Але мені не хочеться тебе виправдовувати. У тебе був приклад твоєї матері, яка пережила ті ж самі нещастя, що й ти, але не втратила людської подоби. їй було навіть важче, бо вона любила тебе, і їй було боляче дивитись, як ти страждаєш. Ти ж нікого не лю­бив, окрім себе та своєї болючої «правди», яку так само можна назвати й кривдою.

А ще ти вбив Галю. Можна сказати, вибив стілець із-під її ніг після того, як довго одягав на неї петлю — мордував її своїм злочинним життям, п’яними поси­деньками з розбишаками... Хочеш сказати, що ти все це не міг змінити? Не вірю. Але й не вірю в те, що ти зміг би змиритися з неправдою, яка, вочевидь, таки па­нує в цьому світі. Бо для тебе немає середніх шляхів, є лише бездоріжжя.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 42 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016