Среда, 07 Декабрь 2016, 10:39
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 42
Гостей: 42
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Мотиви вічної боротьби у поемі «Мойсей»

у філософії є дві головні категорії — дух та матерія. Філософи по-різному ставляться до цих категорій. Ті, що вважають дух причиною появи світу, назива­ються ідеалістами. Ті, що беруть за основу матерію, відповідно, матеріалісти. Оби­дві сторони гідні одна одної, бо ні перші, ні другі не можуть довести свою ідею. Тобто довести так переконливо, щоб повірила інша сторона.

Думаю, джерелом не однієї теорії ідеалістів можна вважати Біблію. Та, як відо­мо, Біблія надихала на творчу працю не тільки філософів та богословів. І сьогодні у літературному світі вважається престижним знати Книгу Книг і вміти посилати­ся на неї. Булгаков, наприклад, мав Євангеліє, написане чи то давньогрецькою, чи ще якоюсь із давніх мов.

Обробка біблійного сюжету — не така вже й проста справа, якщо за неї гра­мотно узятись. Дуже багато залежить від трактування фактів, трактування ле­генд... Біблія і до сьогоднішнього дня залишається вкрай загадковою книгою. Є така дивна теорія: збагнути всі таємниці Біблії здатна тільки по-голубиному чиста душа, тобто душа, до якої не мають доступу погані почуття — страх, гнів, гордість, жадоба. Душа, яка натомість сповнена любові та співчуття. Це, якщо я не помиляюся, хрестоматійне визначення душі християнської.

Але реальні людські душі не стерильні, вони обтяжені матерією, яка постійно хоче їсти, пити, спати. Люди піклуються про своє матеріальне тіло, часто занад­то піклуються. Вони бояться й гніваються (іноді із неусвідомлюваним задоволен­ням). І вибудовують часто-густо таку собі непроникну стіну між собою і ближнім, особливо якщо той здатен вивести їх із повсякденного мороку й сліпоти. Така вже іронія. Але для кого ж тоді Біблію писали? І не тільки Біблію, а й безліч інших добрих і чистих книжок?

І сьогодні поема «Мойсей» Івана Франка багатьом здається, м’яко кажучи, не­актуальною, несучасною, нецікавою для тих, хто втомився від постійних політич­них «баталій» у реальному житті. Так, політикн у Франка завжди було багато, це його коник. Але що ми побачимо, коли з рівня політики та ораторського мисте­цтва піднесемось до рівня людських стосунків?

Коли піднесемось до рівня Мойсеевої душі та побачимо, як їй боляче... «Об­горнула мене самота. Як те море безкрає, І мій дух, мов вітрило, її Подих в себе вбирає». Самота, самотність. Те, що зазвичай переслідує генїїв, митців та пророків тоді, коли їх не переслідує юрба з камінням за пазухою. Утім, вони й в останньо­му разі залишаються самотніми. Мойсей і не хоче протистояти цій юрбі, але інак­ше не буде. Вони ніби уособлюють ту філософську суперечку: він їм про духовну силу «Гебрейського» народу, а вони йому про кіз та м’ясо на обід. Якщо весь на­род дозволив собі зневіритися й ліниво стояти табором у мертвій пустелі, хто зру­шить його з місця? у такому народі Мойсеєві не гріх було б і розчаруватись, якби не заповіт Єгови. І якби не те, що важливіше навіть за веління Господа. Безмежна любов самого Мойсея до Ізраїльського народу.

«Хто здобуде всі скарби землі І над все їх полюбить. Той і сам стане їхнім ра­бом, Скарби духа загубить», — каже Мойсей.

«Хто вас хлібом накормить, той враз З хлібом піде до гною; Та хто духа накор­мить у вас. Той зіллється зо мною», — вторить йому Бог.

Що ж не так? Чому всі не послухались і не рушили стройовим кроком уперед, у долину йор дана? Бо всі думають, що годі слухати божевільного старця. Але за­лишились іще люди, які все-таки його послухали. Хто це? Це діти.

І це є ще одним підтвердженням дивної теорії про чисті душі. Кому легше по­вірити у таїнство Господньої волі? Дітям, бо таємниця їх притягує до себе понад усе в світі. Дорослих таємниці лякають, дорослі дуже не люблять тих, хто знає більше за них самих. А діти навпаки тягнуться до таких людей, бо насправді пере­бувають із ними в одній духовній площині. От і Мойсея діти дуже любили. Слу­хали його із захватом і вірили йому.

І Мойсей завжди ставав на один рівень із ними. Взагалі, коли розмовляєш з дитиною, не варто тримати зверхній тон. Іноді вони ставлять такі питання, що тільки й думаєш, як би втриматись на їхньому рівні й не видатись фальшивим. Коли розмовляєш із дитиною, то дивишся їй у вічі. Це ознака довіри, ознака того, що між вами зародилася якась таємниця, відома тільки вам двом.

На мою думку, діти в поемі Франка символізують молодий український на­род, його непробуджену й чисту душу. Тільки з дітьми Мойсей розмовляє нарівні. А дорослих усовіщує, як вередливих і зіпсованих дітей.

Але ж він любить їх усіх! І вони його люблять! Чого людина боялася понад усе? Не смерті, боялася вона прокльону, а найбільше — прокльону батьківського. Єв­реї нарікають на Мойсея, проте, напевно, люблять його і мають за рідного бать­ка. Хотілося б у це вірити. І він їх любить незгасаючою любов’ю, незважаючи на різницю духовних рівнів. Ця різниця робить любов болючішою, створює для неї перешкоди, але водночас надихає на подолання цих перешкод.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 43 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016