Понедельник, 05 Декабрь 2016, 06:28
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 16
Гостей: 16
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Камінний хрест як символ пам’яті й любові до рідної землі

Існує багато причин того, що люди грають у шахи впродовж декількох тисячо­літь і все ще знаходять інтерес у цій грі. Шахи мають глибоку філософію і ховають у собі багато загадок. Але чим іще приваблюють шахи людей? Чи не тим, що кож­на шахова партія — це невеличка модель реального життя? Неможливо розв’язати задачу з умовою «білі починають партію та виграють». Неможливо передбачити розвиток усіх варіантів, майже неможливо уникнути помилок. Досвід приходить лиш через багато-багато партій. Ось тільки коли живеш справжнім життям, то не знаєш, чи буде наступна партія, чи ні. А супротивник наш невідомий та сильний, він апріорі сильніший за нас.

Кожен хід на шаховій дошці, кожен крок, що ми робимо в житті, неминуче відбивається на нашому майбутньому. Часто так буває: щоб прийняти нове рі­шення, яке обіцяє нам багато чого доброго, ми мусимо відмовитись від того, що в нас вже є. І не так вже й рідко ми жертвуємо стабільністю та спокоєм заради мрії, жаги до чогось більшого. А ця мрія не завжди виправдовується. Вона може несподівано перетворитися на пшик. І ми залишаємось, за влучним виразом ро­сійського поета, «біля розбитого корита».

Але буває ще в шахах така позиція, що називається цугцванг: який би хід не зробив гравець, він неминуче підставить суперникові фігуру чи взагалі зазнає по­разки. І, мені здається, щось є від цугцвангу в долі родини Івана Дідуха, яка від безнадійної бідності змушена емігрувати в іншу півкулю. А це все одно що смерть. Чому люди бояться смерті? Пам’ятаєте Гамлета? Люди не стільки бояться самої смерті, як безвісті, в яку мають відійти. І ці нещасні селяни залишають по собі хрест-якір як символ пам’яті про себе та свою недолю тут, на рідній землі.

Сини прагнуть до Канади, напевне, вони зможуть там зіп’ястися на ноги, ста­ти своїми, завести сім’ї... Але їхні старі батьки, звиклі до праці тяжкої та майже безрезультатної, але праці на рідній землі, завжди почуватимуться чужими за океа­ном. Вони завжди житимуть тут, у рідному селі, під покровом камінного хреста.

То навіщо ж їм їхати? Старий Іван, здається, зрісся зі своїм родинним шмат­ком землі. Він навіть зовні став нагадувати той глинистий пагорб, під яким по­ховав своє здоров’я, молодість, а от тепер ховає й життя. Як і той пагорб, Іван старий та безсилий, у чому тільки душа тримається. І відірвати його від його зем­лі означало б розкраяти навпіл єдине ціле, єдину істоту. До того ж Іван справ­ляє враження чоловіка, дуже прив’язаного до традицій — навіть за столом не їв, бо так звик замолоду. Що ж станеться з ним після відплиття у незнайомий край!

Чи не можна було піти іншим шляхом: старим залишитись та доживати віку на рідній Галичині, молодим поїхати? Адже жили не так вже й бідно, були не остан­німи газдами на селі. Але майже в кожній шаховій партії настає вирішальний мо­мент, коли ризиковий гравець може провести чи не провести комбінацію на ви­граш. І задля цієї комбінації він мусить зосередити, зібрати усі свої сили в одному прагненні до перемоги. Тому Дідухи розпродають усе своє тяжкою працею зароб­лене господарство. Та й як же можна розривати сім’ю! До того ж, вочевидь, їхати не хотів лише Іван, а дружина його радо сприйняла ідею жити в Канаді. Усе кра­ще, ніж отут, під цим пагорбом доживати бідняцького віку.

Головна дія новели нагадує поховальний ритуал. Щось підказує нам, читачам, що комбінація не вдасться. Ідея від’їзду до «Гамерики» здається безглуздою, ірраціо­нальною. На пагорбі, як на велетенській могилі, Іван встановлює хрест із каменю, з вибитими на ньому іменами — своїм та жінчиним (імена синів він не вибив!). Па­горб із хрестом — то могила усієї селянської бідноти, усіх людей, яким немає куди подітися, бо земля не може витримати стільки людей та стільки людського горя.

Далі за сюжетом новели — обряд прощання. Він дуже яскраво нагадав мені поховальний ритуал, зображений Михайлом Коцюбинським у «Тінях забутих предків». Ось тільки в Коцюбинського гуцули справляють помини по справжньо­му мерцеві, а в новелі Стефаника люди плачуть над живими...

Спочатку Іван сповідується перед усім селом, згадуючи молодість. Нарікає жінці та синам, що вони його, старого та «дрихлавого», тягнуть у могилу (так мог­ла б нарікати душа померлої людини тим, хто її скривдив). Звісно, однаково по­мирати, але пригнічує та обурює вимога синів: «Ти наш тато, та й заведи нас до землі, та дай нам хліба, бо як нас розділиш, та й не буде з чим кнватися». Здаєть­ся мені, Іванові й у Канаді доведеться добряче спину гнути задля діточок, моло­дих і сильних. Чому ж Іван мусить їхати, змінювати гірке на ще гірше? Чому він мусить помирати у нерідній країні? Але повернуся ще раз до образу Хреста. Так, хрест символізує могилу, смерть... І чомусь забули сказати, що водночас Хрест — це символ пам’яті та поваги. І ще — символ загальнолюдської жертовної любові- всепрощення.

Іван не може покинути родину. У тому, що він зголосився на цю поїздку, є жертва і є любов. Це те, чого не в змозі зрозуміти його діти. І люди плачуть за своїм добрим односельцем, оплакують його душу, і душа Іванова плаче разом із ними: «Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі».

А потім — як у Коцюбинського — селяни гуляють у пустій хаті, і разом із жи­вими людьми гуляє душа, яка від них назавжди відходить. У давніх співах вона востаннє дивиться на цю землю, востаннє відчуває свій зв’язок із землею та цими людьми. Людина прагне забути свою недолю, голосною розмовою заглушити сум­ні думки.

Але так часто буває — похоронний настрій зовсім не завжди буває з приво­ду чиєїсь смерті. Хто знає, може, на цих емігрантів у Канаді чекає щаслива доля? Можливо, камінний хрест — не пам’ятник, а знакова віха на життєвому шляху Івана Дідуха, з якою пов’язана його справжня любов до рідної батьківської землі.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 47 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016