Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:47
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 28
Гостей: 28
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Неоромантика у драмі-феерії «Лісова пісня»

Мавки, лісовики, перелесники — створіння, що належать до демонічного світу українського фольклору. Вперше легенди про них Леся Косач почула вже в ран­ньому дитинстві від матері-казкарки. Ці історії відбилися в її пам’яті на все життя і однієї прекрасної миті виринули на поверхню вже творчо переосмислені. Вима­льовуючи романтично-сумний образ Мавки, Леся Українка трохи согрішила про­ти істини. За повір’ями українців, більшість лісових істот, у тому числі й мавки, ворожо ставляться до людей. Слово «мавка» (або, як у повісті Коцюбинського, «нявка») походить від давнього «нав’я» — мрець. Вірили, що мавки заманюють людей, які заблукали, у провалля чи в трясовину, звідки людині вже не вибратись.

Що відрізняє мавку від людини, що відрізняє мертву людину від живої? Від­сутність душі. Саме на цьому побудований головний конфлікт неоромантичної драми-феєрії «Лісова пісня». Читаючи твір, ми спостерігаємо народження однієї душі, пробудження другої й «сплячку» ще декількох.

Можна сказати, що неоромантика — це романтика, збагачена досвідом реаліз­му, у першу чергу психологічним досвідом. І головна риса романтизму — ідея про роздвоєння світу — тепер поширюється і на людську душу. Також на неороман­тизмові позначилися риси модернізму — підвищена емоційність, нахил до есте­тизму. Це найяскравіше виявляється у мові персонажів та побудові сцен, особли­во тих, що відбуваються у лісі.

У реальності, створеній Лесею Українкою, існують два світи. Перший — це світ людської цивілізації, безумовно, приземлений, матеріальний. Для нього чес­ні, відкриті почуття — це рідкість, його трагедія в тому, що зв’язок між людиною та природою загублений, здається, навіки. Звичайно, трапляються люди, здатні його поновити хоча б у межах власного життя. Але коротким є життя людини і не­вичерпною — пустка у людських душах.

А світ природи, лісу — це світ, у якому діють прості первинні закони співісну­вання, свободи й справедливості: будь із тим, з ким хочеш бути, вільно собі літай попід хмарами, слухай розмови дерев та пісні весняного вітру. Коли тебе скрив­дили, метися, якщо хочеш, а за добро маєш гідно нагородити. Дядькові Леву, на­приклад, лісові істоти подарували свою довіру.

І загалом цей світ ворожий до штучного, лицемірного й обмеженого світу люд­ської цивілізації. Але його важко назвати ідеальним у романтичному розумінні. Його жителі позбавлені справжніх душ, а отже, і справжніх почуттів. І одного разу одній Мавці стає замало короткочасної любові Перелісника, і що в цьому див­ного? Немов на магічний поклик, іде вона на звуки сопілки. Можна сказати, що цей підсвідомий, інстинктивний рух до нового й прекрасного згубив її. Можна й навпаки — припустити, що завдяки коханню вона дістала можливість жити більш насиченими почуттями.

Два світи, людський і магічно-природний, зіткнулися — гармонія між ними порушилася, бо перший надумав підкорити собі другий. Зіткнення відбулося і в серцях героїв. Мавка з її ефірністю та дитячою наївністю несподівано зустрілася з соціальними нормами, які жорстко регламентують будь-які стосунки між людь­ми, з важкою сільською працею, з дурними забобонами про її рідний світ. Вона не розуміє, навіщо людина заганяє себе в такі вузенькі межі. І якщо говорити про романтичний ідеал, то Мавка стоїть до нього дуже близько.

Мавка з часом все більше втрачає зв’язок із власним світом, але й не долучаєть­ся до світу людей. І певної миті вона відчуває, що обидва світи для неї чужі. Те ж саме стається і з Лукашем. Спочатку він не витримує перевірку любов’ю. Безжур­но грати коханій на сопілці — це чудово, але одного прекрасного дня це може на­бриднути. Мавка відчуває, що насправді душа Лукаша має подвійне дно: «Ні, лю­бий, я тобі не дорікаю, а тільки — смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись... Бач, я тебе за те люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш».

Але відкрити це дно вдається не одразу. Під впливом матері й Килини Лукаш кидає Мавку і відходить від заповідей добра, які переповів йому Дядько Лев. У буденних клопотах тонуть здатність до щирого почуття, природна романтичність його натури. Боляче, дуже боляче Мавці спостерігати за цим, слугувати мішенню для образ. Врешті-решт вона нібито й здається «Тому, хто в скелі сидить». Але сила кохання владна вирвати Мавку навіть із лап мертвотного Марища — їй до­статньо лиш почути Лукашів крик болю. І, на мою думку, саме під час страждань у Мавчиному люблячому серці народжується справжня душа.

Те ж саме стається і з Лукашем: для того, щоб прийти до свого істинного «я», не прихованого буденною фальшю, він має страждати. Він має навчитись відчува­ти жаль та співчуття. Тільки ось дивна та сумна іронія: справжнє щастя в коханні приходить до героїв надто пізно. Вони зруйнували собі життя — нерозумінням по­чуттів, бажань та прагнень одне одного. Однак насамкінець вони щасливі — їхня доля хоч і заблукала, але все ж такн звела їх.

І ще мене зворушило те, скільки змісту Леся Українка вклала в музику. Сама позбавлена можливості грати, вона наділяє своїх персонажів глибоким мистець­ким чуттям. Сопілчині мелодії пробуджують перші жаринки любові у серці Мав­ки, і ці самі мелодії супроводжують закоханих на шляху до остаточного єднання. Більше того — саме музику Мавка називає наступницею їхнього із Лукашем ко­хання. Музика, мистецтво має прорости у майбутнє і забезпечити вічність їхнім почуттям.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 66 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016