Четверг, 08 Декабрь 2016, 11:49
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 37
Гостей: 37
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Шлях над прірвою (образ Соні Мармеладової в романі Ф. ДОСТОЕВСЬКОГО «ЗЛОЧИН І кара»)

Образ Соні Мармеладової — один із найзворушливіших і найчистіших образів в російській літературі XIX ст.

Дочка титулярного радника Семена Захаровича Мармеладова зростала в бід­ності. Мати 11 рано померла. Батько вдруге одружився з вдовою, у якої було троє дітей. Через бідність Соня не змогла здобути освіту. Коли ж Мармеладова звіль­нили зі служби, родина змушена була вести злиденне життя. Мармеладов за­пив, став виносити з дому речі, навіть панчохи дружини пропив. Щоб утримува­ти родину. Сонечка, на вигляд зовсім дівчинка, — «білява, личко завжди бліде, худеньке» — змушена була піти на панель. «Чи багато може, по-вашому, бідна, але чесна дівчина чесним трудом заробити? П’ятнадцять копійок на день не за­робить, якщо чесна і не має особливих талантів, та й то рук не покладаючи пра­цювати!»

Як це не дивно на перший погляд, але саме ця юна повія є в романі втіленням моральних ідеалів «принижених і знедолених». Як і Раскольников, Соня — «парія суспільства», жертва обставин несправедливого світу, що змусив її «переступити» через моральні устої, через своє «я». «Ти теж переступила... — говорить їй Рас­кольников, — змогла переступити. Ти наклала на себе руки, згубила життя... своє (це все одно!)» Але, на відміну від Раскольникова, Соня повна непорушного пе­реконання, що ніщо у світі не може виправдати злочину і насильства. Свій «блуд» вона не вважає злочином, бо свято вірить у те, що поки від її ганебних заробітків залежить, жити чи померти голодною смертю усій родині з малими дітьми. Бог не допустить, щоб вона захворіла, збожеволіла або померла.

Здається, що бруд навколишнього світу не торкається Соні. Її страшне життя поєднується зі щирою християнською вірою. Образ Сина Божого, який засуджу­вав гріх, але прощав грішників, — та «чудотворна» сила, що дає їй надію.

Зазнавши в житті багато страждань. Соня жаліє всіх, кому доводиться також страждати. Жаліє хвору мачуху та її малих голодних дітей — заради них торгує своїм тілом. Жаліє батька — віддає йому останні тридцять копійок на похміл­ля, при цьому нічого йому не сказала, тільки мовчки на нього подивилася. «Так не на землі, а там... по людях тужать, плачуть, але не докоряють, не докоряють!» Жаліє Раскольникова. Коли він зізнається в своєму злочині. Соня в розпачі кри­чить, обіймаючи його: «Що це ви над собою учинили!.. Нема тепер нещаснішого від тебе у цілому світі!»

Завдяки Соні, її всепрощенній любові Раскольников зміг зрозуміти хибність своєї теорії. Розмірковуючи над Соніним життям, Раскольников думав: «Хіба так можна ходити над прірвою, просто над смердючою ямою, в яку її вже втягає, і махати руками і вуха затикати, коли їй говорять про небезпеку? Що вона, чи не на чудо сподівається?» Проте Соня не сподівалася на чудо, а вірила в те, що через каяття і любов можна прийти до чуда духовного воскресіння.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 114 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016