Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 31
Гостей: 31
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Що згубило Анну Кареніну? (За однойменним романом Л. Толстого)

Не подходите к ней с еопросами, Вам есе раено, а ей — довольно: Любоеью, грязью иль колесами Она раздаелена — есе больно.

А. Блок

На життєвому шляху кожної людини трапляються перехрестя, коли їй необхід­но зробити вибір: якою дорогою йти далі. У житті Анни Кареніної, героїні одно­йменного роману Л. Толстого, таким перехрестям стала зустріч із блискучим офі­цером Олексієм Вронським.

До цієї зустрічі Анна вже вісім років була у шлюбі з успішним петербурзьким чиновником Олексієм Олександровичем Кареніним, мала чудового сина Серьо- жу, посідала певне місце у вишуканому товаристві столиці. З^ття котилося одно­манітно, але так жили майже всі в її оточенні.

І несподівано прийшло кохання. Вони зустрілися на московському вокзалі. І це не випадкова деталь. Для Толстого залізниця була символом того, що руйнує природне буття. Життя Анни з цієї миті понеслося до іншої залізничної станції, де вона кине себе під колеса потяга.

Вронського з першого ж погляду вразили вродливе обличчя, грація, витонче­ність, особлива ласкава усмішка і уважний погляд сірих очей Анни. Він настільки захопився нею, що забув і думати про Кіті, на шлюб з якою всі в домі Щербаць- ких сподівалися. Повертаючись додому із Москви до Петербурга, Анна, якій було дуже прикро, що вона стала причиною страждань Кіті, щиро вірила, що вся ця іс­торія минулася назавжди. Та в тому ж потязі до Петербурга їхав Вронський, який хотів бути там, де Анна.

Кареніна не подавала Вронському жодних надій, проте, зустрічаючи його, ста­вала жвавою, веселою і щось нове світилося в її очах. Зустрічі з Вронським деда­лі більше захоплювали її. Для Анни почуття до Вронського — не пуста інтрижка. Вона довго боролася зі своїм почуттям. Минув цілий рік, перш ніж Анна стала належати Вронському. В її оточенні сімейна невірність була звичною справою: так вчиняли її подруги, брат Стіва, головне — щоб не було розголосу про негід­ну поведінку. Та Анна не хоче ховатися, вона відкрито говорить чоловікові про своє кохання до Вронського. Анна соромилася свого становища коханки, невір­ної дружини, але при цьому відчувала себе такою щасливою, як щаслива голодна людина, що їсть. Анна, яка на початку роману їде до Москви, аби примирити по­дружжя Облонських, вмовити Доллі не залишати чоловіка-зрадника, тепер сама робить вибір на користь кохання.

Вчинок Анни — це виклик світському товариству, і всі її подруги відверта­ються від неї. Чоловік не дозволяє бачитися з сином. Єдине, що залишилося в Анни — кохання до Вронського. Він як може підтримує її, виходить у відстав­ку, вони подорожують Європою. Та Анна з часом помічає, що Вронський вже не так палко кохає її, а їй би хотілося, щоб його почуття ставало дедалі сильнішим. Проте кожне почуття з часом якщо не вичерпує себе, то якось видозмінюється, у людини, окрім кохання, мають бути ще якісь захоплення у житті, які б напов­нювали її дедалі новим і новим змістом. Здавалося б, у Анни з Вронськнм, які після закордонної подорожі оселилися в сільському маєтку Вронського, було все для щастя: і добробут, і здоров’я, і дитина, і цікаве заняття у кожного. Вронський займався маєтком. Анна багато читала, пробувала сама писати дитячі книги, жила інтересами Вронського, по книжках вивчала те, чим він займався, а він радився з нею з різних питань, навіть агрономічних, господарських; вона багато робила для нової лікарні. Але у хвилини відвертості із самою собою Анна зізнається, що всі її спроби — лише омана, прагнення забути дійсність, на зразок морфіну, який вона дедалі частіше приймала. Анну цікавила лише вона сама — наскільки дорога вона Вронському, наскільки вона може замінити йому все те, що він заради неї поли­шив. Вронський цінував її бажання присвятити йому своє життя, але з часом по­чав відчувати, що її кохання, наче тенета, обплутують його, він не прагнув вири­ватися з них, але хотів перевірити, чи не заважають вони його свободі.

Відчуваючи збайдужіння Вронського, Анна глибоко страждає. Вона не хоті­ла, щоб їхнє життя зв’язав обов’язок, а не кохання, тому що розуміла: де вмирає любов, там народжується ненависть. А жити в ненависті Анна не хотіла, тому й пішла з життя.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 82 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016