Воскресенье, 04 Декабрь 2016, 16:20
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 90
Гостей: 90
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Війна як стан жипя (на прикладі роману Л. М. Толстого «Війна і мир»)

У світовій літературі дуже небагато творів, які можна було б назвати дійсно ве­ликими. Маленький віршик відтворює лише одну секунду життя, повість розповість про цікавий випадок, або ще щось... Та, мабуть, найцікавіший жанр у літературі — епопея. Єаме в епопеях міститься розповідь про людей, події, часи, про героїв. Епопей в літературі взагалі-то небагато, однак роман Льва Миколайовича Толсто­го вирізняється серед усіх. У ньому кожний читач знайде свою тему, думки, звер­нені безпосередньо до нього — про кохання, про сенс життя, про війну і кохання.

Війна в уявленні Л. Толстого — страшне надлюдське явище, яке ламає долю і цілих народів, країн, і окремих людей. Письменник зобразив російське суспіль­ство напередодні війни з Наполеоном — дріб’язкові інтереси, неважливі події, інтриги, дуелі... Однак настає війна, ворог вже біля воріт, і тут відбувається важ­ливий переворот у душах людей. Кожна людина — від простого селянина до ца­редворця — розуміє, що головне — захистити Росію, за будь-яку ціну.

Війна збуджує великі маси людей, згуртовує їх ідеєю, необхідністю, змушує ризикувати власним життям заради чогось важливішого, ніж життя окремої лю­дини. І це найважливіше — батьківщина. Посеред диму звитяжних боїв, посеред полів, политих кров’ю військових і добровольців ми бачимо звичайних людей, які стають героями. Як тут не згадати вислів Котляревського: «Любов к Отчизні де героїть, там сила вража не устоїть...»

Кутузов — простий, скромний, добрий, навіть ніжний до своїх солдатів, бо саме на їхні штики його надія, саме із ними він пов’язує можливість перемоги над ворогом. Саме за це його недолюблюють при царському дворі: Кутузов воя­ка, а не царедворець.

Армія Наполеона — «...юрба мародерів, з яких кожний віз чи ніс купу речей, що йому здавалися коштовні і потрібні...» Солдати беззастережно вірять своєму полководцю, який веде їх до збагачення і щастя. Толстой змальовує Наполеона примхливим і жорстоким, лицемірним і фальшивим позером. Письменник обрав для себе роль захисника Росії, тому він, мабуть, не об’єктивний у створенні об­разу Наполеона, про якого сьогодні ми знаємо значно більше, ніж було відомо Толстому.

Байдужий, карколомний, холоднокровний, властолюбний. Наполеон в очах Толстого — гравець у шахи за великою шахівницею, якого не турбує доля солдат, котрих він посилає на завоювання нової країни. Портрет Наполеона іронічний і реалістичний одночасно: «Маленька людина в сірому сюртучці... Він був у синьо­му мундирі, розстібнутому над білим жилетом, що спускався на круглий живіт, у білих лосинах, що облягали жирні стегна коротких ніг...»

Усю свою любов і захоплення Толстой віддає фельдмаршалу Кутузову. Письмен­ник поважає полководця, який любить простих солдат, хвилюється за них, опіку­ється їхніми проблемами, за що його і люблять прості росіяни, які згодом стануть героями битви при селищі Бородіно. Армія Кутузова складається саме з таких не­показних геро'їв-звитяжців, у цьому бачить Толстой силу Кутузова, а загалом і силу Росії.

Для Толстого війна — страшне дійство для усіх людей. Він сприймає її як ні­кому не потрібну бійню. «Мільйони людей чинили один одному таку незліченну кількість злодіянь..., яких за цілі століття не збере літопис усіх судів світу, і на якій у цей період часу люди, що чинили їх, не дивилися як на злочини...» Толстой шу­кає і не може знайти таку значущу причину, котра могла б виправдати війну: «Що більш ми намагаємося розумно пояснити ці явища в природі, то вони стають для нас нерозумнішими, незрозумілішими...»

Роман-епопея «Війна і мир» стає ніби гігантським психологічним та історич­ним дослідженням. Толстой через своїх героїв пізнає закони історії, моделює ми­нулі історичні події, роздумує над ними і доходить своїх ВИСНОВКІВ, «є дві сторони життя в кожній людині: життя особисте, котре тим вільніше, чим відстороненіші її інтереси, і життя стихійне, ройове, де людина неминуче виконує запропонова­ні їй закони...» Таким чином людина є в’язнем часу і не може на нього вплинути. Вчинки кожного з учасників того, що відбувається, «...збігаючись у часі з мільйо­нами дій інших людей...», набувають історичного значення.

Саме війна висвітлює дуже важливу тему — тему народу у війні. Ми бачимо, як змінюється ставлення до подій, що відбуваються. В епізоді спалення Москви і виїзду з неї мирного населення змальовано цілу палітру почуттів — від розпачу і нерозуміння до злості і холодного розрахунку. Толстой не розуміє дій імператора Олександра, тож і змальовує їх саме такими, засуджує бездіяльність царя і його прагнення сховатися від думок про майбутню загрозу.

Жанр роману-епопеї дає можливість показати і загальні баталії, і окремі епі­зоди двох воєн — кампанії 1805 року, коли російська армія зазнала поразки при Аустерліці. Ми бачимо цей епізод очима князя Андрія, бачимо безглуздість і не­потрібність цієї війни. Тим самим Толстой протиставляє два види війни — загарб­ницьку, «чужу» війну, і війну 1812 року, коли на кін було поставлене саме існу­вання Росії як держави.

Професійний військовий, Андрій Волконський не бачить свого життя поза армією. Він не розуміє світського життя, не вміє жити в родині, він стриманий і майже не вміє висловлювати свою любов до дружини. Армія і війна для нього — саме життя. Він — патріот, відповідальний і зібраний. Толстой пише про нього: «Він весь був відданий справам свого полку, він був турботливий щодо своїх лю­дей і офіцерів і ласкавий з ними. У полку його називали “наш князь”, ним пи­шалися і його любили...» Поступово Андрій змінюється, і вже може побачити світ іншим, мирним, сповненим життя і кохання, його змінить величне синє небо, байдуже до того, що відбувається на землі. У страшному, запеклому бою під Шен- грабеном Андрій стає свідком героїзму батареї капітана Тушина, розуміє скром­ність справжнього героїзму. Пізніше величний старий дуб, який зазеленів, мов дерево життя, нагадує Андрію, що треба жити, радіти простим речам, кохати...

Цілком мирний інтелігент, П’єр Безухов, несподівано виявляє риси не тюхтія, а захисника Вітчизни. Він їде у діючу армію, хоче бути у військах. П’єр відчуває спорідненість із солдатами, усвідомлює, що тільки вони — солдати, ополченці, народ, — здатні на перемогу, він захоплюється їхньою величчю й самопожертвою. Тому і вибір цієї мирної, невійськової людини не видається дивним: «“Солдатом бути, простим солдатом!” — думав П’єр, засинаючи...»

П’єр зустрічає у спаленій Москві селянина Платона Каратаєва і завдяки йому розуміє, хто є тією силою, яка знищить Наполеона і його війська. «Правда цієї війни в тім, що вона виграна народом...» — цей висновок Толстой розвиває про­тягом дії усього роману. Сила протистояння народного перемагає і нерішучого царя, і бездарних генералів, і французьких загарбників.

У своєму романі «Війна і мир» Толстой порушує найважливіші проблеми, зму­шує замислитися над ними і визначитися. )ї6їття і смерть, війна і мир, кохання і ненависть... Герої Толстого змушують читача прожити ці важливі події разом із собою, плакати і сміятися, жаліти, співчувати, ненавидіти, любити. Завжди диву­юся з тих, хто не зміг дочитати ці два величезних томи до останньої сторінки. Бо роман Толстого — це ключ до розуміння і сучасного життя також.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 56 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016