Четверг, 08 Декабрь 2016, 02:04
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Жінка і суспільство у свропейській літературі кінця XIX - початку XX ст.

Темі взаємовідносин жінки і суспільства присвячено багато творів європей­ської літератури. Серед них вирізняються «Ляльковий дім» Генріка Ібсена, «Для домашнього вогнища» Івана Франка, «Анна Кареніна» Льва Толстого.

Новий спосіб мислення, який з’явився в мистецтві кінця XIX — початку XX ст., вимагав незвичних засобів утілення, тому пошуки багатьох митців Європи були спрямовані саме на це. Ібсен у драмі «Ляльковий дім» відкрив нову роль та форми ретроспекції, її функція розширилася порівняно з тією, яку виконували у драматургії репліки про минуле. Ретроспекція стає частиною дії, вона з’являється у різних частинах драми і надихає глядача самому пов’язувати ці репліки про ми­нуле, розуміти логіїсу і послідовність твору.

Герої Ібсена, Франка і Толстого є представниками зовні щасливих родин, яких насправді не існує. Торвальд Хельмер дістає підвищення із більшою плат­нею («Ляльковий дім»), Каренін, чоловік Анни, державний посадовець високого рангу, пишається своїм високим становищем і хоче зберегти його («Анна Каре- ніна»), та закоханість дружини, банальний адюльтер робить його посміховиськом для суспільства. Нора, дружина Хельмера, намагається зберегти спокій у родині, в той час як минуле може зруйнувати її майбутнє: підробка підпису батька на чеісу, який допоміг врятувати Торвальда від смертельно небезпечної хвороби, може ста­ти катастрофою для родини Хельмерів. Так закладаються драматичні конфлікти цих творів. Читач стає свідком складних переживань, випробувань почуттів героїв.

Не однаковий час у драмі, повісті і романі. Три дні триває екстремальна ситуа­ція в Ібсена і Франка, декілька місяців — у Толстого. У Франка й Ібсена усе відбу­вається взимісу, і це є додатковим контрастним тлом, на якому діють герої. Холод надворі співзвучний із холодом суспільного життя, домашнє тепло і затишок — із зовні добрими, родинними стосунками. В Ібсена подїї взагалі припадають на різдвяні свята — час, коли кожна, навіть доросла людина стає трішкн дитиною і вірить у чудеса. У Толстого час є тлом, який суттєво не впливає на психологічне напруження твору.

Для кожного з цих творів характерною є наявність мовчазного глядача-арбітра, який споглядає життєві драми на сцені. Глядач асоціюється із суспільством, су­часним героям, тим самим суспільством, із законами якого не погоджуються ге­роїні, яке перетворило родини на золоті клітки, в яких тримають пташок-жінок. Зовнішній світ у цих творах — холодний і презирливий, його холод проникає у душі героїв. Холодний, металевий голос чоловіка Анни Кареніної, холод нічних вулиць Львова, по яких блукає Антон Ангарович, герой твору Франка, холодна крижана вода, під струменем якої в голові Нори рояться думки про самогубство... На перший погляд у родинах є все те, що заведено називати атрибутами щасли­вого життя: багаті меблі у будинках героїв повісті Франка і роману Толстого на­водять на думки про успішність родини, не дорогі, але зі смаком підібрані меблі в Хельмерів свідчать про те, що ця родина поступово досягає заможності. Усе це згодом і стане тією самою «золотою кліткою», у якій тримають живу пташку — жінку.

Нора з дитинства мріє про ідеальну сім’ю, родинний затишок. Це нагадує ди­тячу мрію — створення будиночка для ляльки. Та Нора і сама — лялька, спершу для батька, потім для чоловіка. Чоловік Нори цінує свій ляльковий будиночок — називає дружину «лялечкою», «білочкою», «пташечкою».

Невеликий пакетик печива із мигдалем, який Нора ховає у кишені сукні, свід­чить про те, як суворо вона обмежує себе заради сплати боргу. Анеля, героїня по­вісті Франка, дуже пожадлива до дорогих речей, настільки, що це стає метою її життя. Різдвяна ялинка у родині Хельмерів із запаленими свічками є символом очікування чуда, та врешті-решт свічки вже догоріли, а чудо так і не сталося. Ці­каво, що Хельмер все ж таки сподівається на чудо, коли його щаслива родина знову стане такою самою, як і була до цього. У повісті Франка кожна дрібниця виростає до символу, який живе у двох вимірах — у сновидінні й дійсності. Вели­кий блискучий діамант перетворює помешкання Антона Ангаровича на щасливе святилище, та ось він губиться, і у пошуках коштовності починають пересувати меблі. Герой щойно повернувся з війни додому, у його серце закрадається триво­га і підозри: він бачить незнайомі речі.

Вродливі героїні-дружини — Анна, Нора — веселі, гарні, на перший погляд щасливі жінки, що мають чудових чоловіків, завдяки яким у родині є затишок, комфорт — майже все, що потрібно жінкам для щастя (і це є основною помил­кою суспільства, на якій наголошують і Толстой, і Франко, й Ібсен). Так, усе доб­ре і буде ще краще — Хельмер отримує підвищення, Ангарович авансований на майора, Каренін вже забезпечений, але може усе втратити, якщо дружина його скомпрометує.

У всіх цих творах є таємниця, що має розкритися. У Ібсена таємниця Нори од­разу стає відомою глядачеві: вісім років тому вона за.ради урятування життя чоло­віка взяла гроші у борг, підробивши підпис батька. Її таємниця — злочин заради кохання. Таємниця Анелі і Юлії розкривається повільно: спершу ми розуміємо, що їх поєднує спільна нечиста справа. Таємниця Анни — її кохання до Вронсько- го — розкривається несподівано і публічно, коли Вронський падає з коня на пе­регонах.

Нора і боїться, і в глибині душі бажає, щоб її таємниця розкрилася, хоча і ро­бить усе для того, щоб чоловік не прочитав листа Крогстадта, вона до останньої миті захищає свій крихкий світ — зі шпилькою у руках, якою намагається злама­ти замок на поштовій скриньці і затримати прочитання листа. З іншого боку вона бажає пришвидшити момент істини, бо вважає, що її становище дружини-ляльки тоді минеться, чоловік зрозуміє, на яку жертву вона пішла заради нього. Зрозу­мівши, що помилялася, що увесь цей час прожила із чужою людиною, яка навіть не знала її добре. Нора іде з дому назавжди.

Анеля у Франка фаталістично чекає розкриття своєї таємниці, зміни її емо­ційного стану поступові, але неминуче доводять її до вищого напруження. Чекан­ня, безнадія, відчай, очікування покарання, спроби виправдатися... І якщо Нора лише думає про смерть у крижаній воді, то Анеля доходить до самогубства. Са­могубство здійснює й Анна, але не задля врятування родини. Її самогубство — це відчай від втрати кохання, яке перетворило її душу на попіл. Автори показують у своїх творах цільні, сильні жіночі характери, які опиняються поруч із слабкими, нудними, самозакоханими чоловіками, не здатними на справжнє кохання. І Хель­мер, і Ангарович, і Каренін згодом довідуються про таємниці — і не витримують життєвого випробування. Вони діють, як самозакохані люди, захищаючи не ко­ханих дружин, а своє особисте доброчесне становище. Торвальд ладний прости­ти Норі усе, що сталося, і таким чином зберегти видимість щасливої родини, але тільки тоді, коли зрозумів, що ніхто ні про що не довідається. Каренін намагаєть­ся приховати усе, що сталося у родині, аби ніхто нічого не побачив.

І де б не відбувалася дія — у невеликому містечку в Норвегії, в українському Львові чи російському Санкт-Петербурзі — проблеми жінок ті ж самі. Це пробле­ми, притаманні усьому європейському суспітьству: ставлення до жінки як до речі, гарної, яка задовольняє естетичні смаки, але речі, без права на особисті думки, вчинки, без права на власну долю. Це корінь такого явища, як подвійна мораль, як визначальна роль суспітьства у долі окремої родини. Окресливши ці проблеми, письменники шукають і методи їх вирішення. І тітьки Ібсен вирішує цю пробле­му позитивно: Нора йде від чоловіка і своєї родини для того, щоб знайти найго­ловніше багатство людини — саму себе. Для Нори це остаточно: у цьому запевняє гуркіт воріт, які зачинилися за Норою, це останнє, що чує глядач. Анна і Анеля мають загинути, бо в суспітьстві для них вже немає місця.

Конфлікт видимої добропорядності і справжніх чеснот вирішується по- різному, проте заслуга письменників у тому, що вони відчули ці настрої у сус- пітьстві і допомогли йому радикально вирішити цю проблему, зрівнявши права жінок і ЧОЛОВІКІВ.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 91 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016