Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:45
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 34
Гостей: 34
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

«Чайка» - символ вбитого кохання

В одному зі своїх записів Антон Чехов визначив своє ставлення до драми, яку написав: «П’ять пудів кохання...» Дійсно, у п’єсі «Чайка» дуже багато кохання. Герої Чехова шукають кохання, знаходять або не знаходять його, та жодному з них воно не приносить щастя. Медведенко кохає Машу, Маша — Трепльова, Трепльов і Со- рін — Ніну Зарічну (і це кохання різне), Ніна кохає письменника Тригоріна, Триго­рін — і Аркадину, і Ніну, а найпевніше — ні ту, ні другу, бо кохає лише себе і себе у мистецтві... Усі герої говорять про життя, побут, літературу, театр, творчість — та за всіма розмовами стоїть відсутність щастя, яке не може бути у відсутності кохання.

Цікаво, що у Чехова немає головних і неголовних персонажів. Усі герої — Ніна, Трепльов, Аркадіна, Тригорін, Медведенко, доктор Дорн, родина Шамрає- вих — усі грають свої ролі на гігантській шахівниці життя.

Дуже талановитий, але безвільний Трепльов, закоханий у Ніну, не вірить ні у мистецтво, ні у кохання, ні в самого себе. Він не має сили кохати Ніну заради Ніни (тоді б він залишався б із нею попри всі її негаразди, допоміг би їй перебо­роти тяжкі обставини), він не любить свою матір, бо вона віддає своє кохання не йому, а письменнику Тригоріну. Він не любить і не поважає навіть того, що сам написав: почувши недоречні репліки матері просто зупиняє спектакль, у якому Ніна є голосом Вселенської Душі. Саме для нього усе життя перетворюється на голий остов театру, який негайно треба зламати. Саме тому він намагається за­стрелитися у першій дії і робить це вдруге наприкінці п’єси. Він бачить, що Ніна більше не закохана у нього, такого молодого і талановитого, що вона із захоплен­ням дивиться на іншого — застарого для неї, але вкритого позолотою слави, Три­горіна — і заздрить. Трепльов заздрить несамовито, самовіддано, імпульсивно, так, що хапається за рушницю і вбиває чайку... Він нічого не може зробити Ніні, то й мститься їй вбитою птахою: дивися, кохана, що мав би я зробити із тобою, покарати тебе на смерть!

Два роки, які минають між діями, показують, наскільки змінює і залишає не­змінними почуття час. Коли кажуть, що час лікує, це неправда — і про це розпо-

 

відає Чехов. Час лікує те, чого не було. Він не вилікував Трепльова, бо його ко­хання хворобливе. Тричі чути постріли протягом спектакля — коли Трепльов збив чайку, потім — коли невдало стріляв у себе, і втретє — коли таки вбив себе. І що­разу це інший Трепльов: спочатку — заздрісний, потім — відчайдушний. Утретє стріляє у себе людина, яка за короткий час пережила і повернення надії, і страш­не розчарування.

Зазвичай вважають, що вбита чайка — це вбите кохання Ніни до Тригоріна. Це так — але не зовсім. Так, це Ніна переживає зліт почуттів, і перше кохання, і перший складний поворот життя. Юна, чарівна, мрійлива Ніна вірить у кохання, щастя, мистецтво. Тригорін, який трапляється на її шляху, вбиває її, немов чай­ку, — холодно і безпристрасно. Та є й інша чайка у п’єсі. Це Трепльов. Спершу він вбиває чайку, потім — себе. Вбита чайка — це його душа, душа, яка шукала кохання, творчості, та не знайшла відгуку.

А ось у пари Аркадіна — Тригорін ніякого кохання немає. Підстаркувата ак­триса Аркадіна возить із собою письменника Тригоріна, немов коштовну звірин­ку, власність, якою можна пишатися, і на почуття якої, як і на почуття усіх, хто її оточує, можна не зважати. Аркадіна поводиться у житті, немов на сцені, виголо­шує монологи та сентенції, стежить за тим, як гарно вона вдягнена. Життя сина її не цікавить: не цікавить п’єса, ним написана, не цікавить, у що він вдягнений, не цікавлять його життєві потреби і почуття. Тому на пропозицію дати синові гроші на гарний костюм та на подорож за кордон вона відповідає, що в неї немає гро­шей. Немає грошей в неї й для брата, якому дуже погано жити в селі і якому було б значно краще у місті... На деякий час її приводить до тями спроба синового са­могубства, та як тільки небезпека минає — вона знову стає сама собою. І все ж таки постріл Трепльова вб’є і її — решту свого життя Аркадіна приречена споку­тувати свою бездушну поведінку, відсутність любові до єдиної дитини.

Дуже схожа на метушливу чайку Маша, таємно закохана у Тригоріна. Маша погодиться вийти заміж за вчителя Медведенка, якого не кохає, але з яким нама­гається хоч щось змінити у своєму нікчемному житті. Зрозумівши, що в житті не з’явилося ніякого сенсу навіть із появою дитини, вона стає алкоголічкою.

Чеховські історії кохання, навіть смерть молодого героя, виглядають баналь­ними: жив, сумував, любив і наклав на себе руки. У коханні Трепльова немає шекспірівської пристрасті, а у смерті — трагедійності, швидше — мелодраматизм. Та Чехов змальовує не мелодраму, а ситуацію морального вибору. Трепльов живе і вмирає за відсутності віри. Ніна Зарічна через страждання приходить до віри. Віра робить її стійкою, загартовує душу. «Неси свій хрест і віруй...» — це головна думка у п’єсі великого російського письменника Чехова.

Чомусь згадалася знаменита чайка, вишита на завісі всесвітнього відомого Московського художнього театру (МХАТу). Сьогодні він зветься ім’ям Антона Че­хова. А його п’єсу «Чайка» грають у всьому світі, і кожний народ знаходить у ній щось своє, співзвучне йому. Можливо, це через вічні пошуки того самого кохання, якого так обмаль у світі, і п’ять пудів якого запропонував своїм глядачам Чехов.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 121 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016