Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 30
Гостей: 30
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Аристократизм - привілей вищого суспільства чи його можна виховати?

Ми часто чуємо про аристократизм. Ми знаємо про аристократів з історії. Од­нак це слово й сьогодні звучить сучасно. То хто ж сьогодні є аристократом? За словником, аристократ — це найкращий, найблагородніший. Філософ М. Бердяєв вважав аристократами тих, хто вищий у духовному сенсі. Можливо, першим роз­думом про це питання в літературі стала комедія видатного англійського драма­турга Бернарда Шоу «Пігмаліон».

Блискучий, неповторний, афористичний драматург Джордж Бернард Шоу на­писав свою комедію «Пігмаліон» 1913 року для англійської актриси Патрик Кемп- бел. Цей сюжет використав для бродвейського мюзиклу «Моя прекрасна леді» композитор Лоу. ІЦо саме так захопило публіку, якій сподобався і спектакль, а потім і мюзикл?

Мабуть, найголовніша тема комедїї — це ідея рівності усіх людей, будь-якого походження.

Шоу використав міф про скульптора Пігмаліона, який закохався у своє ство­ріння — прекрасну Еалатею і за допомогою богині Афродити вдихнув у нього життя. У Шоу Еалатея — чарівна лондонська квіткарка-кокні, яку перетворює на Еалатею — леді професор Хіггінс. Елайза народилася у бідних кварталах, бать­ко її — п’яниця, який за чарку, легко продасть її будь-кому. «У мене немає бать­ків, — каже Хіггінсу Елайза.— Вони сказали мені, що я вже доросла і можу сама себе прогодувати, то й вигнали мене на вулицю...» Елайза — справжнє дитя вули­ці, її мова — це скарб для науковця-Хіггінса, і він побився об заклад із полков­ником Пікерінгом, що виховає з брутального і брудного лондонського дівчиська прекрасну леді.

Хіггінс іще не розуміє, що виховання леді — це не тільки гарний зовнішній вигляд, вміння поводитися і бездоганна вимова. Першого ж дня він стикається із характером Елайзи — чесним, відвертим, безкомпромісним, гордим. «Ви великий грубіян, ось що я вам скажу! Не схочу, то й не залишуся тут. Не хочу, щоб хтось мене бив мітлою! Я не збиралася до Букінгемського палацу! І з поліцією ніколи не мала справ! Я — не така-сяка...» Та, зрозумівши, що ось тут і зараз, можливо, зміниться її життя, Елайза навчається із захопленням, вивчає англійську літера­турну мову, манери, усе, що потрібно знати справжній леді.

Та чи є вона справжньою леді? Ось закінчився аристократичний прийом, Хіг­гінс виграв парі... і втратив будь-який інтерес до квіткарки. Йому більше не по­трібні ні вона сама, ні її виховання і літературна мова. «Коли б я тільки могла повернутися до мого кошика з квітами! Я б тоді ні від кого не залежала — ні від вас обох з батьком, ні від будь-кого в світі! Нащо ви забрали у мене мою неза­лежність? Нащо я відмовилася від неї? А тепер я рабиня, попри всю мою гар­ну одіж...» Під впливом виховання мови і манер в Елайзі пробуджується почуття власної гідності, і вона може заявити тепер ніби від імені усіх бідних дівчат Лон­дона: «Всяка дівчина має право на любов...» Таким чином Шоу каже світові, і на­самперед своїм співгромадянам-аристократам: будь-яка людина у світі має права і саме це робить її громадянином. Елайза кохає Хіггінса, та він не звертає на це уваги, зневажає її почуття. У комедії повно її реплік, у яких неначе світиться її чудова, волелюбна душа, її людяність: «Мені хочеться трохи доброти. Я знаю, що я проста невчена дівчина, а ви — повний книжкової премудрості пан. Тільки ж я — не грудка бруду під вашими ногами. Я пристала до вас (виправляється) — я лишилася у вас не заради вбрання й таксі; я лишилась, бо нам було приємно ра­зом, і я навчилася...»

Як же реагує Елайза на холодність Хіггінса? Миттю злітає з неї увесь цей ка­муфляж — гарні манери, вимова — і вона знову стає тою самою Елайзою з вули­ці. Ми бачимо Елайзу у відчаї, її почуття розбурхані, вона хоче показати, як легко звести до нуля результати багатоденних зусиль, і таким чином образити Хіггінса, який виявився таким черствим. Хіггінс не побачив за цими заняттями, що в його творінні є серце, душа, гордість. І саме це є основою будь-якого аристократизму.

Сам Хіггінс — аристократ апріорі. Він з аристократичної родини, вчений- фонетик. Та Шоу показує, що не така вже й велика різниця між ним — і, напри­клад, батьком Елайзи, Дулітлом. Хіггінсові погані звички впадають в око усім, хто його оточує — і другові Еіікерінгу, і любій матусі. Ерубий, хвалькуватий, самоза­коханий, невиправний Хіггінс здатний образити не тільки нижчу за себе за соці­альним статусом Елайзу, а й друга.

То чи є у цій комедії хтось, хто є справжнім аристократом? І які найважливіші якості справжнього аристократа? Безумовно, є. Шоу змальовує такий образ в осо­бі полковника Еіікерінга. Вихований, шанобливий, дуже уважний до Елайзи, здат­ний піклуватися не лише про себе, ЕІікерін намагається зупинити друга Хіггінса у його намаганні будь-що виграти парі, не подумавши наперед про майбутнє Елай­зи. Він жаліє дівчину, яка після «наукового досліду» Хіггінса вже не зможе повер­нутися на своє місце на вулиці і продавати квіти. Він розуміє, що дівчина не має права на якесь місце у вищому світі, та її туди ніхто й не запросить!

Несподіваним «аристократом духу» виявляється батько Елайзи, сміттяр Ду- літл. Шоу показує, що й людина з нижчого прошарку суспільства може мати дум­ки, варті уваги співгромадян, і тільки відсутність грошей робить його вигнанцем суспільства. Насмішкувата рекомендація Хіггінса про те, що Дулітл є найкращим в Англії моралістом, піднесла батька Елайзи, Альфреда Дулітла, на новий щабель життя, в нього з’являються гроші — і ось вам джентльмен у циліндрі і гарних че­ревиках! На запитання Хіггінса, що сталося, він відповідає: «Хіггінс занапастив мене. Розбив моє щастя. Зв’язав мене й кннув у лабети буржуйської моралі...»

То що ж є аристократизм? Які його складові і чи потрібний він сьогодні осві­ченій людині?

У своїй комедії Шоу намагався сказати своїм сучасникам: вимова, манери, одяг — це ще не все. Головними для людини є її душа, почуття, людяність, до­брота, чуйність, повага, волелюбність. Інше — за наполегливості — легко здобути.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (17 Май 2016) | Просмотров: 153 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016