Суббота, 03 Декабрь 2016, 21:45
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 24
Гостей: 24
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Духовно-естетичні цінності повісті І. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

Життя сільських трудівників споконвіку підпорядковувалося хліборобському циклові: оранці, сіянню, жнивам, возовиці, молотьбі. І саме за такою щоденною роботою ми бачимо родину Кайдашів. Не сиділи вони без діла і тоді, коли обро­били свої землі — йшли працювати на панське поле за снопи. Крім того, старий Кайдаш був добрим стельмахом і робив вози та інший сільськогосподарський ре­манент. За це його поважали, як будь-якого справжнього майстра.

Але також у повісті бачимо нові реалії пореформеної доби: щоб заплатити не­помірні податки, сини Кайдаша наймалися возити своїми кіньми панський цу­кор і борошно до залізниці, бо це їм було вигідно. Гроші продовжують стікатися до рук хитрого жида-шинкаря. Він не нехтує жодними аферами. Згадаймо хоча б історію з розкопуванням горба. Сільська громада, довірлива і недосвідчена у гро­мадських справах, легко була підкуплена й обдурена ним. Шинкар мав собі ве­лику вигоду, а людям зробив шкоду. Важко було селянам відразу відмовитись від «панського» життя, бо їх психологія формувалася ще за кріпаччини. Але І. С. Не- чуй-Левицький прагне показати не лише наслідки тяжких років поневолення се­лян. Він хоче відтворити кращі традиції поетичної, працелюбної української на­ції. Письменник добре знав людську психологію і був майстром художньої деталі. У повісті всі художні засоби підпорядковані розкриттю характерів. Особливу увагу автор приділяв опису трудового життя жінок. На їхні плечі лягав великий тягар господарської роботи. Молодицям треба було дбати про одяг, це зараз ми можемо піти до магазину й купити все, що нам потрібно. А їм доводилось вибирати коноп­лі, мочити їх, бити, терти, сукати нитки, мотати на мотовило, виробляти полотно, відбілювати його, шити сорочкн і вишивати їх. От яким важким і довгим був цей процес. Саме за такою роботою читач часто бачить Марусю Кайдашиху та її не­вісток. Кожній жінці хотілося, щоб полотно було тоншим, білішим, щоб сорочкн були гарно вишиті. По цьому судили на селі, чи добра вона господиня. А як не помітити такої характерної деталі: і Омелько, і Маруся, й інші члени родини за­вжди ходили в чистих білих сорочках, навіть на роботі, в будень, не кажучи вже про свята. Це свідчить про любов до чистоти й охайності українського жіноцтва.

Але на цьому не закінчувалась робота селянок. Ш,отижня вони підмазували піч, розмальовували її півниками та квітами; чепурили хату, обсаджували подвір’я кущами та деревами. Потім пекли хліб, варили обід, страв у будні було небагато: борщ та каша, галушки, лемішка, але вони мали бути смачними та поживними. Тому все це мала робити майбутня дружина та ще й посаг добрий принести.

За повістю «Кайдашева сім’я» можна вивчати звичаєве право українського на­роду. Час, коли діти мають одружуватись, визначали батьки. Вони ж здебільшого і радили, кого обрати в подружжя, давали свою згоду, ходили на розглядини. За зви­чаями старші сини відділялися, а молодший залишався з батьками і догодовував їх.

Мова героїв пересипана прислів’ями, що свідчить про зв’язок твору з усною на­родною творчістю. Згадує І. С. Нечуй-Левицький у повісті й народну пісню, яка також є споконвічною українською традицією, без якої не обходився жоден обряд, жоден звичай, не кажучи вже про щоденні пісні, які звучали вечорами в сільсьісих хатах чи на вулицях. Великого значення надавали селяни віруванням і забобонам. Кайдаш постився по п’ятницях, щоб не потонути (хоча насправді-таки втопився під впливом сп’яніння), баба Палажка щороку їла паски в Київській Лаврі, щоб по­трапити до раю, Мотря саджала пшеницю для того, «щоб виявити, чи «чисте» місце під їхню нову хату». У разі хвороби на селі зверталися до бабки-«знахурки».

Письменник любить свій народ, свою землю, уболіває за героїв твору. Йому болить втрачена воля і потоптане почуття національної гідності.

Саме цим можна пояснити поглиблену увагу І. С. Нечуя-Левицького до зобра­ження традицій і звичаїв, духовних поривань. Автор стверджує віру в незнищен- ність українських традицій, українського менталітету.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 14 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016