Четверг, 08 Декабрь 2016, 11:48
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 37
Гостей: 37
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Питання соціальної справедливості у повісті І. Я. Франка «Перехресні стежки»

Процес створення художнього тексту — це досить тривала робота письмен­ницької уяви, фантазії, думки. Наче з ранкового туману, з’являються обриси, конструкції, деталі дивовижної споруди, назва якій — літературний твір. Втомле­ний, але прояснений і схвильований творець підходить, як господар, до різьбле­них дверей і відчиняє їх — він запрошує зайти до цієї оселі, де буде всім приємно та радісно гостювати і вести мудрі бесіди...

Давайте поринемо у незрівнянний світ творчості І. Я. Франка і поговоримо про його прогресивну повість «Перехресні стежкн», основна проблема якої — пи­тання боротьби селян та передової інтелігенції Галичини проти панів і австрій­ського цісарського режиму.

Табір прогресивних сил очолює адвокат Євгеній Рафалович, захисниками ру­тини є повітовий маршалок Брикальськнй, президент суду та інші поміщики і чи­новники, зокрема судейсььсі. І. Франко майстерно подає образ молодого адвока­та, русина, «ідеаліста» Євгенія Рафаловича. Він прибув до міста і скоро уславився як захисник «хлопів». Єпочатку Євгеній обмежується лише організацією еконо­мічної боротьби селян, роз’яснюванням їм законів, яких вони не знають і боять­ся. І дещо йому вдається: селяни стали сміливішими, «їздили до відділу краєвого», перемагали війтів і писарів. У цьому «всюди видно було одну руку, одну роботу».

За цю діяльність Євгенія зненавиділи місцеві багачі та духовенство. їх обу­рює, що молодий адвокат — чесна, порядна людина, який прагне всім єством до правди. А особливо те, що він поліпшує життя русинів: «Тут були й конкретні ви­падки правової та лікарської підмоги селянам, і плани організації читалень, кас і спілок...» Як бачимо, ідеали Рафаловича від народницьких еволюціонують до со­ціалістичних (це дещо нагадує погляди самого І. Франка). Отже, він є тією чи ін­шою мірою рупором ідей самого автора.

Майбутнє західноукраїнських селян — основна мета Рафаловича. Для цього він робить усе, на жаль, відмовившись від особистого щастя. А покохав він Регіну Твардовську — незвичайну дівчину, яка має високі мрії та сподівання. Однак вона не відразу відчула та усвідомила, що кохає Євгенія. Тому й стає на жорстокий життєвий шлях, який призводить до трагічного фіналу. Вона йде заміж за нелюба з наказу своєї «цьоці» і стає нещасною на все життя. Маючи єдиний шанс на ро­мантичну втечу з Євгенієм, Регіна знову вагається, бо: «Я шлюбна жінка». І тіль­ки пізніше усвідомлює свій стан, бо її чоловік — Валеріан Єтальськпй — дуже жорстока людина. У нього єдина філософія: «З жінками треба круто держатися... Треба проявляти характер, треба брати їх під ноги, а то вони візьмуть вас». Так і сталося, до крові побивши Регіну, яка втративши надії, в стані афекту вбиває чо­ловіка. Він для неї «...брехня, і бридота, і погань!»

Регіна нарешті вільна від деспота-Єтальського, але чи потрібна вона Рафало- вичу? На жаль, Євгеній вже «перехворів» нею і не розуміє її стану. А тому стало­ся фатальне!

Доля Регіни — це жахлива доля жінки в безправному галицькому суспільстві, це — поклик душі, що не знайшла відгуку у колись рідному серці і була прирече­на на загибель. Я вважаю, Рафалович виявився егоїстом, бездушним політиканом, який став «рабом» обставин, що виявилися сильніші за його «слабку» душу. Він міркує з приводу Регіни і доходить висновку: «Що вона йому? Примха, слабкість волі, сентиментальний порив... Єтрічаються перехресні стежки на широкім степу та й знов розбігаються... Так буде й наше». Прикро, що інтелігентна людина не помітила глибоку драму нещасної жінки.

Ціною життя людини Рафалович продовжує свою суспільну роботу з селяна­ми, збирає віче. «Віче — то не школа. А коли вже справді комусь на нім треба вчи­тися, то не тій зібраній масі, але нам, інтелігентам...» Маси вже пробуджуються, вони є основною рушійною силою в боротьбі. Ось чому молодий адвокат відзна­чав: «Розділ між судівництвом і адміністрацією — перша основа справді незалеж­ного суддійства — у нас існує тільки на папері...»

На жаль, ця проблема є актуальною і в наш час. Ось чому твір І. Франка від­криває очі на прості істини: одні захопили незчисленні багатства, а інші не ма­ють нічого.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 20 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016