Суббота, 03 Декабрь 2016, 21:45
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 23
Гостей: 23
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

«Щастя - то зрада, будь тому рада, - тим воно гарне, що вічно летить» (за драмою-фесрІЕЮ Лесі Українки «Лісова пісня»)

У чому зміст людського життя? Яким воно має бути? Що треба для того, щоб життя було повноцінним, щасливим, незрадливим? Ці питання є синонімічним рядом головної проблеми драми-феєрії «Лісова пісня». Щоб відповісти на них, треба мати неабиякий життєвий досвід, вміти любити, пробачати й вірити. Цей твір — гімн єднання людини і природи, це щира пісня про велич духовного, про порив людини до щастя, про складні болісні шляхи до нього. Драма створена на багатому щедрому ґрунті української міфології, усної народної творчості, які по­етеса пропустила через свою душу і прийшла до глибоких філософських обґрун­тувань з питання сенсу людського життя.

У чому ж головний конфлікт драми, де той ключик, який дає можливість збаг­нути: чому щастя — то зрада?

Давайте згадаємо початок твору, коли розбуджена грою Лукаша на сопілці. Мавка говорить: «Весна ще так ніколи не співала, як отепер». Проста, але чарівна мелодія викликає у неї зацікавлення виконавцем. «Він, певно, гарний!» — думає вона. Краса пісні в її уяві не може не поєднуватися з вродою юнака.

Отже, цим самим поетеса возвеличує силу мистецтва, яке здатне пробудити до життя навіть сили природи, адже Мавка — це тендітна частинка природи.

Духовна краса казкової дівчини проявляється в усьому: у любові до природи, у баченні краси, у шанобливому ставленні до старших, готовності принести себе в жертву заради щастя інших, в умінні прощати і вірно любити.

Мене вражає її безпосередність і чистота кохання до Лукаша:

Ти сам для мене світ, миліший, кращий.

Ніж той, що досі знала я.

Саме заради кохання Мавка знімає своє чудове вбрання і одягає простий, бу­денний одяг, працює в господарстві Лукаша, догоджає його сварливій матері, ріже руку серпом, щоб не знищити «красу» русалки Польової. Як же треба любити, на­віть уміти любити!

Чи потрібне це кохання Лукашу, чи оцінив самопожертву вітьної від буден­них проблем Мавки? Гадаю, що ні! Мабуть, Лукаш, маючи музичний хист, не має люблячого серця, щирих почуттів! Тому й одружується на ібілині, яка має бага­тий посаг. Знову майно, знову соціальна залежність і невірність. Лукаш «сам і собі не розуміє», що коїть.

Можливо, треба дівчині мстити за знівечену долю, за зраду? Ні, Мавка не здатна до помсти. Яке благородство, яка великодушність! Оце і є та духовна кра­са, якої так бракує нам сьогодні. Мавка вчить нас бути безкорисливими, робити добро навіть тим, хто чинить зло.

Лукаш, на мою думку, завдав їй образи, ранив у саме серце своєю зрадою. За це і був покараний — став вовкулакою! Але в найтяжчу хвилину Мавка допомагає Лукашеві: визволяє його з підземелля, повертає людську подобу, бо «людина тіль­ки може так дивитись». З яким же почуттям дивився вовкулака Лукаш на Мавку? Може, настане час, і той, хто чинив зло, зрозуміє своє падіння, стане добрішим. Бо людяне, творче, світле не може бути назавжди подолане в людині.

«Лісова пісня» — це конфлікт між покликанням людини, яке дає їй природа від народження, і сутністю її у відповідних соціальних умовах, між красою і бу­денщиною, між добром і злом.

Пізніше ці проблеми знову знайдуть своє розкриття. Саме до них звернеться Ліна Костенко у своєму творі «Маруся Чурай». Знайомі мотиви, знайомий трикут­ник, знайомі почуття?! «Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Любов любов’ю, а життя важке. Не люби нікого, це — біда. Нерівня душ — це гір­ше, ніж майна. Моя любов сягала неба. А Гриць ходив ногами по землі». Ось так оцінила одвічне почуття кохання Маруся Чурай. Нічого зайвого — все зрозуміло!

Всім людям хочеться мати таке світле почуття, як кохання. Але сьогодні ду­шить образа за нашу молодь, яка «поважає» нічні бари, легковажно ставиться до почуття іншої людини. Фізична близькість заміняє духовну.

Мабуть, сьогоднішньому поколінню треба навчитися кохати, як Мавка, дава­ти «другий шанс», щоб переписати мелодію кохання. Бо, читаючи «Лісову пісню», усвідомлюєш: людина б’ється зі злом, гине і воскресає — летить до краси, даючи можливість розкритись і жити іншим.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 16 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016