Пятница, 09 Декабрь 2016, 15:29
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Відтворення настроїв людини через образи природи у ранній ліриці П. Тичини

Можна уявити, з якою надією і любов’ю слухав колись у Чернігові М. Ко­цюбинський юного Тичину, його ранні поезії. Великий майстер не помилився. Поетичні шедеври стали національним набутком, окрасою мистецької творчості українського народу.

Перша збірка П. Тичини «Сонячні кларнети» написана ніби одним подихом, стільки в ній енергії, бадьорості, життєдайної снаги, захоплення світом, його гар­монією. Особливо це характерно для пейзажних мініатюр, у яких звучить мотив замилування людини природою з її різнобарв’ям звуків, кольорів, тонів, відтінків. Згадаймо поезію «Гаї шумлять...». Ліричний герой залишається з нею наодинці, відчуває природу кожною клітинкою свого єства:

Гаї шумлять — я слухаю.

Хмарки біжать — милуюся.

Поєднання у цих рядках слухового та зорового образів підтверджує думку по­ета про єдність людини і природи. Автор чує чарівну музику гаїв, бачить неви­мовну красу рідного краю.

Тривожним чеканням і сподіванням оновлення позначений вірш «Арфами, арфами...». Поет відчуває себе всесильним, це підкреслюється емоційно промо­вистою персоніфікацією весни, яка виступає в образі дівчини, закосиченої квіта­ми, з перлами роси, співом жайворонка. Скрізь чути передзвін струмків, шелест гаїв і дібров. Але напруженою нотою звучить зовсім протилежне — тогочасне гро­мадське життя:

Буде бій

Вогневий!

Сміх буде, плач буде...

Перламутровий.

Хоча основний настрій вірша — життєствердний, оптимістичний. Лиха година минеться і знову земля вдягнеться «квітами-перлами». Подібні настрої — опти­містичне сприйняття світу й очікування чогось нового, незнайомого — притаман­ні й поезії «Там тополі у полі...»:

Йду в простори я, чулий, тривожний (Гасне день, облітає, мов мак)...

П. Тичина обирає у поезії «Світає...» образ тополі, який був поширений у народнопоетичній творчості. Саме тополя символізує високість людського духу, його поривання до волі та щастя:

Так тихо, так любо, так ніжно у полі...

...в туман загорнувшись, далекі тополі в душі вигравають мінорную гаму.

Природа для поета — не самоціль, а засіб пізнати внутрішній світ людини.

Не можна не згадати ще одну поезію раннього П. Тичини — «Ой не крийся, природо...». Ця лірична мініатюра присвячена осені. Але яку гаму людських хви­лювань вона викликає!

Як відомо, в народній поезії ця пора року уособлює зрілість і втрату сил бу­яння, розквіту, молодості; щедрість — і поступове згасання, відмирання усього живого, переходу в інший світ. П. Тичина використовує ці контрасти, коли про­тиставляє осінь і літо з його бурями, громами, купальськими ночами. А потім — безгоміння, сон, сум, осінній смуток, кривава позолота дерев, тумани, які поро­джують тугу. І раптово — знову зміна настрою:

Тільки зірка упала...

...Засміялося серце у тузі!

Плачуть знову сичі...

Усім відомо, коли падає зірка, треба загадати бажання, і воно обов’язково здійсниться. Чи ж не тому «засміялося серце у тузі»? Так, осінь — це смуток, але й ласкава, чарівна пора роздумів і надій.

Отже, для П. Тичини неосяжний духовно-емоційний світ людини співзвучний світу природи. І в зображенні цієї гармонії поет дуже оригінальний, він шукає до­сконалих художніх засобів, музичних мелодійних інтонацій.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 18 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016