Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:42
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 25
Гостей: 25
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Наташа Ростова і Мар’я Волконська

Лев Миколайович Толстой повністю поділяв погляди свого родича і друга Афанасія Фета про два види розуму: розум розуму і розум серця. Може, і через це він змалював у романі «Війна і мир» два жіночі образи — образи Наташі Ростової та Мар’ї Волконської, — яких ми можемо класифікувати якраз за цією ознакою. Бо в іншому вони досить схожі — від зовнішньої «статичної» непривабливос­ті (маю на увазі «красу» стандарту 90x60x90) до чарівності, коли живуть повною душею. Обидві дівчини з вищого світу, отже, здобули традиційну освіту. Правда, княжна Мар’я вивчає ще «нестандартну» математику, але це вже примхи «прусь­кого короля», як прозвали у світі її батечка.

А вже в іншому вони такі різні, наче належать до різних народів.

Наташа — вогонь, що вирвався назовні: «У кімнату вбігла тринадцятирічна дів­чинка і зупинилася посеред кімнати. ...Вона зненацька, не розраховуючи, заско­чила так далеко». Такою ми її побачили вперше, такою вона залишиться до кін­ця дії. Княжна Мар’я зі своєю важкою ходою, мовчазна і покірлива, теж вогонь, який вирує у надрах сплячого вулкана, не феєрверк, а тепло світла. Ті потаємні процеси, що тривають у її душі, не відомі нікому, в той час як її «антипод», як во­дограй, розплескує навколо себе свої почуття, надії, мрії, пустощі...

Взагалі, важко аналізувати живі душі (а Толстой вміє виводити живі душі, а не образи), тим більше, що вони змінюються і течуть, як саме життя... Наташа впер­ше поцілувалася і задивляється на свого хлопчика, а трохи старша княжна мріє про шлюб із красивим Анатолем Курагіним, хоча воліла б кохання... Обидві сво­їх перших наречених обирають дуже невдало, і слава Богу, що з цього нічого не вийшло.

Але ця схожість уявна: молодша обирає сама, старшій обранця привозять. Так вони і пройдуть життям: одна шукатиме, друга чекатиме. Далі будуть важливі по­дії — перший бал, сватання, невдала втеча... Все це в однієї, а друга за той же са­мий проміжок часу передумає і переживе більше, не рушаючи з місця, а тільки вдивляючись у життя своїми променистими очима. Бо вона розумна, на відміну від Наташі, яка «не удостоювала бути розумною». Перейдемо від перших відомос­тей про героїнь до епілогу, де ці дівчата вже мами. Мені здається, що з Наталії Іллівни матір буде гірша, ніж з Марії Миколаївни. Пані Безухова народить і ви­годує, та далі пелюшок із дитячою несподіванкою не піде. Її недарма назвав не­добрий і правдивий автор самицею. Але її братова — це справжня матір, педагог, вдумлива жінка, яка любить у дітях не свою плоть, а істоту, з якої треба виплекати особистість. Мені всі Ростови здаються трохи дурнуватими... Так само як усі Бол- конські — розумниками. Це, однак, не робить їх щасливими. Наталія знаходить собі супутника життя, перебираючи живих чоловіків, як ляльок. Із цього приводу було б дуже непогано перечитати розмову 15-річної графині Ростової із матір’ю, коли до них приїздить Борис Друбецькой. Через це вона й не ввійшла до родини Болконських: її там відверто не люблять, бо відчувають оте «біологічне». І ніхто не назвав би княжну самицею — ніхто й ніколи. Вона людина понад усе, і дур­нуватому, як усі Ростови, Миколі подобається в ній якраз те, чого не мають його кревні і не матимуть повік-віки.

Вона людина — її кохання не палке, як у Наташі, а розумне, сильне й незмін­не, і вона тримає свою родину «за три кути», як про це каже народне прислів’я.

Із цього видно, що мені подобається образ цієї благородної людини. І це дійс­но так: саме княжна Мар’я є ідеалом жінки й дружини, і це сталося всупереч сим­патіям самого автора. Толстой дав Наташі кохання найкращих своїх героїв, він дав їй перший бал і найкращого танцюриста свого часу за партнера, він віддав їй героїчні вчинки під час евакуації... Все дарма. Кохання може закрити собою недо­ліки й вади, але нічого не може дати. І тоді видно, що у Наташі дечого нема.

А у княжни Мар’ї є все. Навіть краса, коли вона її хоче відкрити.

І ще оце:

«— Душенька — або — дружок... — княжна Мар’я не могла розібрати; але на­певно, за виразом його погляду, сказано ніжне, пестливе слово, якого він ніколи не говорив. — Чого не прийшла?»

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 25 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016