Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:37
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 21
Гостей: 21
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

«Минуло жипя без користі, без ніякої радості...» Яків Бронза та його жипя (за оповіданням А. Цехова «Скрипка Ротшильда»)

Чимало творів написано про сенс життя, про високі пориви й шляхетні мрії людства. Проте щоденне життя людини часто далеке від високих мрій і героїчних діянь. А часом воно і поготів ввижається нудним і буденним. Саме ці думки ви­никають, коли читаєш оповідання А. Чехова «Скрипка Ротшильда».

Життя трунаря Якова Бронзи, мешканця маленького містечка, який інколи ще й грає на скрипці у єврейському оркестрі, постає на диво нудним. Сам Яків постійно роздратований, можливо, саме через те, що не знає, як жити. А жит­тя спливає і підходить до кінця. На що витрачає його людина? Ну, по-перше, на справу, що допомагає заробити на хліб насущний. Але хіба живеш, тіїїьки щоб їсти? Яків Бронза знайшов іще одне заняття — підраховувати збитки. І так він сердився з того, що спересердя кидав об землю рахунки й тупотів ногами. А поряд помирала його дружина. Як дивно! Вона завжди була поряд, і здавалося, що так і буде повік. А тепер вона вмирала, і вираз її обличчя був такий щасливий, ніби вона й жила тітьки для того, щоб дочекатися смерті.

Ще б пак! Від постійних докорів чоловіка та його роздратованості й злості на її обличчі застиг зляканий вираз. Вона постійно жахалася його гнівних нападів і не бачила за все життя нічого доброго. Хіба що ту вербу згадувала, під якою си­діти вони, молоді, сповнені надій, та маленьку бітяву дівчинку — померлу доч­ку. І Яків раптом згадав, що ніколи за життя не пожалів її, ніколи не приніс їй із весітля, де грав його оркестр, нічого смачненького. Він узагалі не помічав її, немов то була кішка чи собака. І що ж він знайшов натомість? Після її смерті він відчув страшну самотність. На якусь мить він упізнав ту саму вербу, про яку говорила йому Марфа, та й тут заходився був підраховувати уявні збитки.

Невже життя нічого його не навчило? Таки навчило. Про це свідчить його остання бесіда з Ротшильдом, якого він даремно образив, і чудова гра, у якій, здавалося, вмістилось усе розуміння страшної істини: «Минуло життя без ко­ристі, без ніякої радості...» Це справді страшна істина, бо жити вже було ніколи. І все ж він спробував усе виправити останнім жестом доброї волі, звелівши від­дати скрипку Ротшильду.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (19 Октябрь 2016) | Просмотров: 28 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016