Суббота, 21 Октябрь 2017, 17:50
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 24
Гостей: 24
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Драматургія І. Франка та соціально-психологічна драма «Украдене щастя»

I.       І. Франко — теоретик драми. (Як теоретик драми, літературознавець І. Фран­ко досліджував жанрову систему та стильові напрями світової та української драматургії у численних статтях і книгах: «Наш театр», «Руський театр», «Русь­ко-український театр» (історичні обриси)» У своїх роботах він аналізував дра­матичні твори В. Шекспіра, Ф. Шиллера, Г. Ібсена, О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого та О. Островського та багатьох українських драматургів.)

II.     Концепція драми і театру І. Франка. (Широта проблематики драматичного твору, постійна оновлюваність форми та збагачення й розширення системи зображувальних засобів — це ті критерії, якими керувався Франко-драматург.)

ПІ. Спадщина Франка-драматурга. (Крім ранніх, часто незавершених творів, І. Франко написав чотири великі п’єси: «Рябина» (1886), «Украдене щастя» (1894), «Учитель» (1896), «Сон князя Святослава» (1895) та п’ять одноактних п’єс.

IV.     «Украдене щастя» — вершинний твір драматурга І. Франка.

1.     Жанр п’єси. (Це був якісно новий жанр соціально-побутової психологіч­ної мелодрами, на відміну від багатьох поширених «зліплених любовних сюжетів». Не тільки побут і традиційний любовний трикутник був пред­метом зображення, але й широка картина соціального життя.)

2.     Всебічний аналіз народного життя. (Твір надає можливість для всебічно­го аналізу народного життя через систему складних суперечливих обра­зів, тонкий психологічний аналіз. Народне життя постає як цілісна карти­на взаємин, побудованих на ґрунті усталених моральних норм і вікового укладу селянського життя. Анну осуджують за недотримання подружнього обов’язку, за порушення обітниці, даної не тільки чоловікові, але й Богу під час вінчання. Водночас ніхто не заперечує Михайлові, бо він — пред­ставник влади. Отже події набувають і побутового, і соціального значення.)

3.     Символіка назви п’єси. (І. Франко по-новому розглядає традиційну тему кохання. ІЦастя було «вкрадене» не тільки у селянина Миколи Задорож- ного, але і в його дружини Анни та її коханого — жандарма Михайла Гур­мана. Франко психологічно точно вмотивовує вчинки героїв, змальовує їхні характери.)

4.     Особливості конфлікту. (Чотири дії з п’яти відбуваються у хаті Миколи, що дає змогу зрозуміти причини напруження у його сім’ї: Анна, видана заміж за нелюба силоміць своїми братами, дізнається про те, що її коха­ний живий, і з відчаю вирішує повернути собі бодай крихту щастя. Отже, з одного боку, нехтування Анною узвичаєних норм моралі осуджується. А з іншого — якою мораллю керувались її брати, коли безсоромно роз­топтали її щастя з власницьких міркувань. Така особливість конфлікту, який не може бути розв’язаний однозначно.)

5.     Хто залишається щасливим. (Анна є центральним персонажем. Характер її подано у розвитку: то розгублена, то горда й сильна, то приголомшена горем і відчаєм, бо причина всьому — прагнення кохання і щастя. Що­правда, тільки для себе. Адже Микола її щиро кохав, для нього вона — єдиний щасливий випадок у його нужденному, сповненому виснажливої праці житті. Проте, несправедливо звинувачений Михайлом у вбивстві, він так і не діждав від Анни теплого слова. Він би простив їй і зраду, аби вона хоч не топтала його честь на людях. Тоді й зважився вбити розлуч­ника. А чи щасливий Михайло, якого так кохає Анна? Він прямо каже їй, що щастя «ніколи довго не триває». Колись вона кохала чесного сміли­вого парубка, а не цього брутального чоловіка, здатного розтоптати усе, що завадить його примхам. Він ні над чим не замислюється, ні за чим не жалкує. Автор гадає, що це наслідки нелюдської системи влади, яка зі­псувала його. Але фінальною сценою ніби говорить: не все ще вмерло в душі Михайла, вихованого народною мораллю. Смертельно поранений Миколою, він бере відповідальність на себе, говорячи війтові, що сам з собою покінчив, аби не звинувачували Анну й Миколу.)

V.     «Будити в слухачах критику свого життя...» (Проголошуючи таке гасло мит- ця-драматурга, Франко запрошує також «зображувати й аналізувати його [життя] прояви». Вірний теоретичним засадам, висунутим у своїх статтях, письменник створює нові основи театру. Його драматургія стала школою са­мопізнання й виховання людини та нації.)

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 55 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017