Среда, 28 Июнь 2017, 12:34
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 6
Гостей: 6
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Роздуми про долю талановитої людини з народу у повісті С. Васильченка «Талант»

Повісті «Талант» передує епіграф — слова з газетної хроніки, які скупо спо­віщають про загибель «церковної хористки з романтичного причинення». Зда­ється, автор мав намір розкрити, що саме ховається за цими рядками насправді. Відтак з’явилася повість про талант і долю Тетяни, про долю сільських учите­лів.

І Тетяна, і ліричний герой повісті, від імені якого ведеться розповідь, і Ан­дрій Маркович, старший учитель, мали жвавий розум і талант учителя. Усі вони мріяли скласти іспити до університету. Цьому присвячена була кожна вільна хвилина, це єднало їх, вони були підтримкою один для одного. їм нелегко було домогтися мети, адже вони були з простого народу, мусили заробляти собі на хліб.

Андрій говорив: «Часом глянеш, які нам ставлять мури на тому шляху, то іноді одчай візьме. І хочеться піти туди, стати під брамою університету: крича­ти, прохати, за поли хапати, щоб впустили туди...» Робота в школі була важка, та це їх не лякало, вони звикли до роботи. А от до чого не можна було звикну­ти, то це до зухвалого ставлення начальства, недбальства до шкіл, які часто сто­яли з проваленим дахом, з поламаними меблями. І герой тоскно міркує: «Зно­ву попи, урядники, горілка, гризота, безпоряддя?» Оце і є саме та причина, яка губить талант. Тетяна вміла добре співати, і коли приїжджі пани влаштовували театр, радо захопилася ним. Вона щиро вірила обіцянкам пані влаштувати її на навчання, а паничеві довірила дівоче кохання. Та саме таланту людяності забра­кло цим людям, які просто влаштували собі літні розваги на деякий час. Не по­жаліли Тетяну. Покинута, принижена, вона ледь не наклала було на себе руки, та вистояла, пережила. Чи думала ота пані про відповідальність за долю акторів з народу, яких зібрала звідусіль? Ні. Адже це люди не її кола, то чого ж перейма­тися! Але ж це злодійство — вкрасти у людини віру, зламати долю. Проте народ мовчав: сама, мовляв, винна, бо повірила панам. Але коли нарешті Тетяна огов­талась і на свято заспівала у церкві на повний голос, і від того співу «в церкві виднішало, ясніло, ніби відтуляли в ній вікна». Сила її таланту вражала людей, проте це роздратувало отця Василя, який звелів їй замовкнути. Таке брутальне поводження змусило людей заговорити. Вони висловили свій осуд священику, який забув свій обов’язок — нести любов і прощення. Та було вже пізно: вибіг­ши з церкви, принижена дівчина наклала на себе руки.

Про що ж розмірковує С. Васильченко у повісті з виразною назвою «Та­лант»? Про те, що життя прожити так непросто, а надто якщо маєш талант. Проте, мабуть, усім нам для життя потрібен один талант — талант людяності.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 23 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017