Суббота, 21 Октябрь 2017, 17:48
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 21
Гостей: 21
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

Біль за Україну у вірші П. Тичини «Хто ж це так із тебе насміятись смів?»

Сьогодні читачеві стають відомі все нові й нові твори давно відомих пись­менників. Здавалося, що про Павла Тичину ми знали все. Але коли прочитали вірші, які замовчувалися десятиліттями, побачили живу душу поета-патріота, не байдужого до того, що коїлось в Україні під час громадянської війни. І позиція поета однозначна: він не на боці офіційної ідеології, а говорить з позицій сво­го народу.

Вірш «Хто ж це так із тебе насміятись смів?» розпочинається з риторичного питання, винесеного у заголовок. Такий прийом допомагає зрозуміти почуття поета: біль, гнів, обурення. Поет змальовує картину розпачу, який і примусив їх кинутись за тими, хто пообіцяв: «Ми вас поведем!» Натовп, як це часто буває, не запитав куди, і сталося лихо ще страшніше: у тій несамовитій боротьбі забу­ли, що є головним:

Накипіла злоба, сповнились серця —

Гей, курки спустили в матір і отця!

А хіба можна щось побудувати на злобі, на крові?! Те, що коїлося, викликає у поета природну реакцію: у народі, коли хотіли присоромити за якийсь вчинок, то говорили: «Чи ти смієшся?» Хоч було зовсім не смішно. Ось чим пояснюється рефрен з риторичних питань, побудований за принципом градації:

Хто ж це так із тебе насміятися смів?

Хто ж у твоє серце ніж загородив?

Хто ж тобі зготовив цей кривавий час?

Хто ж так люто кинув на поталу нас?

Використовуючи живу народну мову, лексику народних пісень, поет зма­льовує жахливу картину кривавої братовбивчої війни. Ланками ланцюжка «кри­вавий час» є словосполучення: «курки спустили», «сокири брали», «рушимо з ножами», «взялися кров’ю поля і гаї». З іншого боку, як протиставлення висту­пає лексика на позначення родинних стосунків: «діти», «матір», «отець», «брат», об’єднана словом — «рідні». Принцип антитези стає центральним і як компози­ційний прийом. Досить порівняти: «І сказали людям: ми вас поведем!» — «І ска­зали люде: годі нас дурить!» Та й для розкриття головної думки про облудність обіцянок більшовицької влади використано антитезу: «Ждали ми героя, а встав свинопас...» Поет змальовує картину спустошення колись щедрого краю, щоб попередити: не йдуть по райське життя зі злобою, з сокирами та ножами. Навіть якась гірка іронія звучить в узагальнюючому слові «свої» у рядках:

І взялися кров’ю поля і гаї.

Бо рубались, бились ріднії, свої.

Це найяскравіший момент вірша-попередження: нема нічого гіршого за гро­мадянську війну. Але ми повинні зрозуміти це самі. Ось чому останній рядок вір­ша — теж риторичне запитання:

Хто ж так люто кинув на поталу нас?

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 43 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017