Воскресенье, 22 Октябрь 2017, 19:35
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 83
Гостей: 83
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 10 клас Добавить сочинение

МІЙ улюблений вірш М. Рильського

Вірш М. Рильського «Шопен» — справжній витвір високого поетичного мис­тецтва. Написаний серцем, він має довершену форму, звучить, як музика. Це не дивно, бо поет відчуває музику, розуміє її:

Шопена вальс... Ну хто не грав його І хто не слухав?

Риторичне запитання одразу занурює читача у власні спогади, де звуки зли­ваються з образами близьких людей, барвами світу. Та й сам поет змальовує вра­ження від Шопенової музики через картини своїх спогадів:

В сніги, у сиву сніжну невідомість.

Мережані, оздобні линуть сани,

І в них, як сонце, блиснув із-під вій Лукавий чи журливий — хто вгадає? —

Гарячий чи холодний — хто збагне? —

Останній, може, може, перший усміх.

Чому такі переконливі ці картини, змальовані поетом? Та передусім тому, що живо відгукнулося у душі читача. За рядками поезії свіжість почуття і радість крізь легкий серпанок невідомості, очікування щастя. І воно обов’язково буде. Та навіть уже є, і наступні запальні рядки це підтверджують: «Це щастя! Щас­тя!..» Такою життєдайною енергією віє від поезії «Шопен», що не можна втри­матись, щоб не поринути назустріч заманливим словам: «Це щастя! Це любов! Це безнадія!»

Вірш ніби складається з трьох частин. І якщо у першій вчуваються звуки вальсу Шопена, створені віршовим розміром, то у другій постає жива картина почуттів, навіяних музикою Шопена. А третя частина містить ніби реверанс до Шопена:

Пане Фредеріку,

Я знаю, що ні вітру, ні саней.

Ані коня немає в вашім вальсі.

Що все це — тільки вигадка моя.

Проте...

І справді «той ніжний вихор звуків» навіяв чарівний сон поетові. І як Шо- пен музикою навіває чарівні сни щастя своєю поезією і сам Рильський. Приди­вімося до низки епітетів з вірша «Шопен»: «усмішка примхлива», «срібна даль», «злагідніле серце», «сива невідомість». У них запорука радості і краси життя, його повноти. У вірші усе гармонійне, немає нічого зайвого. Як майстерно зма­льовано пейзаж, що супроводжує спогади поета! З допомогою анафори він ство­рює ілюзію мигтіння картин навколишнього світу, ніби повз них скаче його не­втомний кінь:

А вечір палить вікна незнайомі,

А синя хмара жаром пройнялася,

А синій ліс просвічує огнем,

А вітер віти клонить і співає Мені в ушах...

Вишукані метафори, влучні епітети, природно вжиті фігури поетичної мови — усе це створює чарівне враження від вірша, робить читача щасливим і вмиротвореним. А це і є найвища оцінка поезії!

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 10 клас | Добавил: 00dima (04 Май 2017) | Просмотров: 45 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017